Бяккотай

Бяккотай (白虎隊 «Отряд Білого Тигра») — група молодих самураїв князівства Айдзу, які захищали його під час війни Босін. Бяккотай здобув популярність після інциденту, в результаті якого 20 його членів зробили харакірі, помилково вважаючи, що їхнє князівство програло війну.

Статуї членів Бяккотая. Меморіальний комплекс на пагорбі Ііморі, місто Айдзувакамацу, префектура Фукусіма

Історія

Загін Бяккотай був частиною військ Айдзу, поділених на чотири частини в період, коли князівство намагалося модернізувати свою армію в світі поразки в битві при Тоба - Фусімі[1]. Решта три частини називалися, відповідно, Гембутай (в нього входили старі воїни віком 50 років та більше, які займалися патрулюванням міста Вакамацу й різноманітними допоміжними завданнями), Сейрютай (36-49 років, займалися патрулюванням кордонів) й Судзакутай (18-35 років, брали участь в «справжніх» боях)[2]. Всі загони отримали назви за іменами чотирьох небесних богів-захисників. Планувалося, що Бяккотай служитиме резервним загоном, так як він складався з молодих, 16-17-річних синів самураїв Айдзу[3]. Чисельність його становила приблизно 305 чоловік[4]. Усередині загону існував додатковий поділ на підряди в залежності від рангу його членів: два підряди були набрані з високого класу (яп. 士中 сiтю:), два - з середнього (яп. 寄合 йорiаi) й один з нижчого (яп. 足軽 асiгару)[5].

8 жовтня 1868 року (в 23 день 8 місяця 4 рокe ери Кейо по японським календарем), коли підходила до кінця битва при Тоногутіхарi, 20 підлітків з другого підряду Сіт. , відрізані від своїх сил[6], відступили на пагорб Ііморі, з якого видно було замок Айдзу-Вакамацу, цитадель князівства Айдзу, й оточуюче його місто. З пагорба вони побачили дим, що піднімається над замком, й вирішили, що замок захоплений і підпалений ворогами. Упевнені, що їх сім'ї та сюзерен Мацудайра Катаморі вже мертві, й будучи в розпачі, усі 20 здійснили харакірі (одному вдалося вижити). Однак молоді самураї помилилися у своїх припущеннях - оборона замку була зламана, а дим піднімався від палаючих міських будівель. Підлітків обдурило те, що велика частина міста знаходилася між замком та пагорбом Ііморі, й вони, побачивши дим над містом, вважали, що впав і замок[7].

Імена двадцяти членів Бяккотай, що опинилися на пагорбі Шікіморі[8]
Адатi Тодзабуро
安達 藤三郎		Iсiда Ва́суке
石田 和助		Нагасе Юдзi
永瀬 雄次		Хаясi Ясодзi
林 八十治
Аруга Орiно́суке[9]
有賀 織之助		Iсiяма Торано́суке
石山 虎之助		Нiсiкава Кацутаро
西川勝太郎		Цугава Кiйомi
津川 喜代美
Iбука СIгЕтаро
井深 茂太郎		Iто Тосiхiко
伊藤 俊彦		Номура Комасiро
野村 駒四郎		Цуда Сутедзо
津田 捨蔵
IiНума Садакіті (вижив)
飯沼 貞吉		Iто Тейдзiро
伊東 悌次郎		 Сiнода Гiсабуро (командир)
篠田 儀三郎		Янасе Кацудзабуро
簗瀬 勝三郎
Iкегамi Сiнтаро
池上 新太郎		Масе Генсiтiро
間瀬 源七郎		Судзукi Генкiтi
鈴木 源吉		Янасе Такедзi
簗瀬 武治

Виживший член загону, Іінума Садакіті, спробував зробити харакірі, але поранення виявилося несмертельним, і він був врятований місцевою селянкою. Тіла ж інших дев'ятнадцяти юнаків після війни Босін, що залишалися не похованими, поки нарешті імператорський уряд не дав дозвіл поховати їх. Пізніше на пагорбі Ііморі був встановлений пам'ятник членам Бяккотая. Крім того, там стоїть камінь з написаним на ньому віршем - вака, яке склав Мацудайра Катаморі:

幾人の　涙は石にそそぐとも　その名は世々に　朽じとぞ思う[10]

Iкутарi но // Намiда ва iсi нi сосогу томо // соно на ва йойо нi // кудзi то дзо омоу

Скільки б чоловік не омило сльозами камінь, ці імена не буде викреслено зі світової пам'яті.

Італійський фашистський диктатор Бенiто Муссолiнi, почувши історію Бяккотай, був сильно вражений вірністю молодих самураїв своєму панові[11]. У 1928 році він підніс японцям колону з міста Помпеї з проханням встановити її на пагорбі Ііморі.

Іінума Садакіті, завдяки якому історія загону стала відомою, після війни Босін переїхав в сусіднє місто Сендай. Він вступив до Імператорської армії і дослужився до капітана, а пізніше працював на пошті в Сендаї[12]. Помер Іінума в 1931 році, у віці 76 років, й був похований у Сендаї, проте в 1958 році частина його останків була перенесена на пагорб Ііморі[13].

Решта членів Бяккотай продовжували боротися в ході битви за Айдзу, захищаючи замок[14]. Багато з них пережили війну[15], а двом вдалося зайняти значні пости в епоху Мейдзі - це були фізик та історик Ямакава Кендзіро й адмірал Імператорського флоту Дева Сігето.

Галерея
  • Вид на меморіальний комплекс на пагорбі Шікіморі (м. Айдзувакамацу, преф. Фукусима)
  • Таблички з іменами членів Бяккотай, які вчинили харакірі
  • Колона Муссоліні
  • Діти зображують воїнів Бяккотай на щорічному фестивалі «Айдзу Мацурі» (会津まつり). 2006 рiк.
  • Вид на Айдзу-Вакамацу з пагорба Іiморі. Фото 2006 року
  • Фотографія Мінуси Собаки в старості

Примітки
  1. Ногути, стр. 169—170
  2. Читання назв по Ногучі, стр. 170; інформація про загони по Накамурі, стр. 23-25
  3. Ногутi, стр. 169
  4. Накамура, стр. 30. Приблизне число засноване на підрахунках Накамури шляхом додавання кількості людей в п'яти підзагонах Бяккотая: Сiтю 1 — 37 человiк, Сiтю 2 — 37, Йорiаi 1 — 98, Йорiаi 2 — 62, Асшгару — 71
  5. Ногутi, стр. 170
  6. Ямакава, 521—522
  7. Ямакава, стр. 522
  8. Мунекава, Ямакава, стр. 1
  9. Читання імені по джерелу Ханекава, Ямакава, стр. 3
  10. 白虎隊と会津戦争 (яп.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2003. Процитовано 2010-12-8. Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  11. Мунекава, Ямакава, стр. 4
  12. Мунекава, Ямакава, стр. 28
  13. 第二十一話：飯沼貞吉 (яп.). Архів оригіналу за 6 липня 2012. Процитовано 2010-12-8.
  14. Ямакава, стр. 608—610
  15. Накамура, стр. 199; по всій видимості, у війні вціліло більше 80% загону

Лiтература
  • 宗川 虎次 (Мунекава Торадзі), 山川 健次郎 (Ямакава Кэндзиро:). 補修會津白虎隊十九士傳 (Хосю: Айдзу Бяккотай дзю:кю:си дэн, «Виправлена історія дев'ятнадцяти воїнів загону Бяккотай з Айдзу»). — 會津弔靈義會 (Айдзу Тё:рей Гiкай), 1926. — 118 с.
  • 山川 健次郎 (Ямакава Кендзіро:). 會津戊辰戰史 (Айдзу Босiн сенсi, «Історія Айдзу у війні Босін»). — 1933. — 741 с.
  • 野口 信一 (Ногуті Сін'їті). 会津藩 (Айдзу-хан, «Князiвство Айдзу»). — 現代書館 (Гендай Сьокан), 2005. — 206 с. — ISBN 9784768471029.
  • 中村 彰彦 (Накамура Акіхіко). 白虎隊 («Бяккотай»). — 文藝春秋 (Бунгейсюндзю:), 2001. — 246 с. — ISBN 978-4166601721.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.