Бєляєв Володимир Іванович (волейболіст)

Мешкає в Луганську з 1956 року. Навчався в Луганській ДЮСШ під керівництвом тренера Івана Назаровича Кравченка. Володимира Івановича Бєляєва можна, по-своєму, уважати унікальним спортсменом: прийшовши до волейбольної секції в 10 класі (до цього він займався футболом, легкою атлетикою (спеціалізувався на метаннях), класичною боротьбою і баскетболом), він за три роки виконав норматив «Майстер спорту СРСР», а за шість років здобув золоту олімпійську медаль. Випускник факультету фізичного виховання і спорту Луганського ДПІ ім. Т. Г. Шевченка (1969).

Гравець луганської/ворошиловградської команди «Авангард»/«Зірка»[3] (1962—1973; тренер Салін Валентин Іванович). У своїй грі команда «Зірка» дотримувалася гострокомбінаційного стилю, із частою зміною місць нападниками.[4] Нападник. Володів надпотужним прямим нападаючим ударом, найчастіше атакував із зони «4»; так само результативно проводив атаки із задньої лінії[5]. Чудово грав у захисті[6][7].

Завершив ігрову кар'єру в травні 1972 року. Надалі Володимир Іванович працював викладачем, тренером. 1978 року привів жіночу волейбольну команду «Іскра» (Ворошиловград) до срібних медалей чемпіонату СРСР.

У більш пізні роки працював учителем фізичної культури у 26-й школі Луганська і заступником голови обласного фізкультурно-спортивного товариства «Колос». Останні роки В. Бєляєв активно бере участь у роботі Луганського обласного відділення НОК України — проводить Олімпійські уроки в школах, зустрічається з молоддю, пропагує здоровий спосіб життя, фізичну культуру і спорт.

19 жовтня 2021 року пішов із життя в Харкові [8].

• Нагороди:
  • 1965 — присвоєно звання «Майстер спорту СРСР»;
  • 1967 — чемпіон Спартакіади народів СРСР у складі збірної УРСР[9];
  • 1967 — чемпіон Європи у складі збірної команди СРСР, присвоєно звання «Майстер спорту СРСР міжнародного класу»[10]. Увійшов до списку 24 кращих волейболістів СРСР («Зірка» Луганськ);
  • 1968, Мехіко — Олімпійський чемпіон у складі збірної команди СРСР, присвоєно звання «Заслужений майстер спорту СРСР». Увійшов до списку 24 кращих волейболістів СРСР («Зірка» Луганськ);
  • 1968 — увійшов до десятки найкращих спортсменів УРСР;
  • 1969, Уругвай — бронзовий призер Кубка п'яти континентів, на якому іспаномовна преса «вигадала» для В. Бєляєва прізвисько — «Tanque ruso número cinco»;
  • 1972 — срібний призер чемпіонату СРСР у складі команди «Зірка» (Ворошиловград);[11]

• • 1978 — тренер срібних призерок чемпіонату СРСР жіночої волейбольної команди «Іскра» (Ворошиловград);
  • 1997 — присвоєно звання «Відмінник народної освіти»;
  • 2005 — присвоєно звання «Почесний громадянин міста Луганська»;
  • 2006 — отримав нагороду «За розвиток регіону»;
  • 2009 — отримав медаль «За заслуги перед Луганщиною ІІІ ступеня».

• Волейбол: Справочник / Сост. А. С. Эдельман. — М.: Физкультура и спорт, 1984. — 224 с.(рос.)
• Волейбол: Энциклопедия / Сост. В. Л. Свиридов, О. С. Чехов. — Томск: Компания «Янсон», 2001.(рос.)
• Ермаков С. С. Волейбол Харькова: 1925—2000 гг. Факты и комментарии. — Харьков, ХГАДИ. — 2004. — 372 с. — ISBN 966-8106-14-8(рос.)
• 80 років волейболу України. Літопис-хронологія 1925—2005 р.р. / за заг.ред. Єрмакова С. С. — Київ, ФВУ. — 2005. — 96 с.(укр.)
• 90 років волейболу в Україні: в 2 т. Т. 1 / уклад. В. В. Туровський, В. О. Трофимов; Федерація волейболу України. — Ювілейне видання. — Київ: Видавничий дім «Новий Час», 2015. — 160 с. : іл.(укр.)

• Досьє на sport.references.com Архівовано 15 грудня 2012 у Wayback Machine.