Біг Білл Брунзі

Вільям Лі Конлі Брунзі (за іншими даними Лі Бредлі) народився 26 червня 1903 (або 1893 року, як це вважав сам Брунзі упродовж життя) року поблизу Лейк-Дік, округ Джефферсон, Міссісіпі (також місцем народження вважається і округ Скотт, Міссісіпі); у світдоцтві про народження сестри вказано рік народження Білла 1898. Син Френка Бредлі і Метті Белчер. На початку 1900-х років його родина (у якої народилась 21 дитина) переїхала до штату Арканзас, де батько працював фермером.

У віці 10 років навчався грі на скрипці (а його перго першим інстурментом була саморобна однострунна скрипка). Підлітком підробляв грою на весіллях, танцях і пікніках. Після того, як ферма, на якій він працював, постраждала від засухи у 1916 році, почав працювати на шахті та на переправі (levee camp), аби прокормити сім'ю. Був призваний в армію під час Першої світової війни і до 1918 року відбував службу у Франції. Після демобілізації працював фермером в Арканзасі.

На початку 1920-х років переїхав до Чикаго, і тільки в цей період почав серйозно вчитися грі на гітарі. У 1924 році познайомився з Папа Чарлі Джексоном (1887–1938), який давав йому уроки. Не дивлячись на те, що йому було вже 24 роки, прогресував швидко. Перша сесія Брунзі на лейблі Paramount у 1926 році була скасована, однак він повернувся у студію в листопаді 1927 року і зробив свій перший запис «House Rent Stomp» для продюсера Дж. Майо Вільямса. Вважається, що в 1930-х роках серед блюзменів саме його платівки розходилися найбільшими тиражами. Регулярно записувався, іноді як учасник гуртів Chicago Black Swans, the Hokum Boys, the Memphis Five і the State Street Boys.

Брунзі також багато записував як акомпаніатор, зокрема, зі своїм зведеним братом Вошбордом Семом. У грудні 1938 року брав участь у знаменитих концертах «Від спірчуелс до свінгу» в Карнегі-холі, організованих Джоном Геммондом-старшим і присвячених афро-американській музичній культурі. У 1940-х працював з піаністами Мемфісом Слімом, Біг Масео Меррівезером і Рузвельтом Сайксом, написав пісні, які стали блюзовими стандартами «I Feel So Good» і «Key to the Highway» (співавтором також вважається Джаз Гіллум), і акомпанував співачці Ліл Грін. У 1947 році зробив записи з електрогітарою і в супроводі бас-гітари і ударних. Таким чином, Брунзі одним із найперших почав працювати у стилі електричного чиказького блюзу. Проте надалі він повернувся до акустичного фолк-звучання. І в такій якості гастролював у 1951 році в Європі. У 1955 році видав автобіографію «Блюз Великого Білла» — також одним з перших серед блюзових музикантів. Через два роки у нього був діагностований рак горла і легенів. Незважаючи на сильні болі, Брунзі продовжував виступати, поки був в змозі ходити.

Помер 15 серпня 1958 року від раку горла в дорозі до лікарні Біллінгс в Чикаго, Іллінойс. У 1959 році Мадді Вотерс записав альбом Muddy Waters Sings Big Bill (Chess, 1960), на яком виконав пісні Брунзі. У 1980 році був включений до Зали слави блюзу.

• Edward Komara. Encyclopedia of the Blues, 2 Volume Set. — Routledge, 28 жовтня 2005. — Т. 2. — P. 150-153. — ISBN 0415926998.
• Eric S. LeBlanc and Bob Eagle. Blues: A Regional Experience. — Santa Barbara : Praeger, 2013. — P. 156. — ISBN 978-0-313-34423-7.
• Bob Riesman. I Feel So Good: The Life and Times of Big Bill Broonzy. — University Of Chicago Press, 2011. — 368 p. — ISBN 978-0-226-00709-0.

• Біографія на Allmusic (англ.)
• Біографія на «Міссісіпській стежці блюзу» (англ.)
• Дискографія на Discogs (англ.)

1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119113740 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q304037d:Track:Q256507d:Track:Q170109d:Track:Q36578
2. Find a Grave — 1995.
   d:Track:Q63056