Білак Орест

Народився у селі Багна, тепер Вижницька міська громада, Вижницький район, Чернівецька область.

У 1941 році вступив до Буковинського куреня, у складі якого потрапив до окупованого німцями Києва.

Після примусового розпуску куреня у 1941 вступив до 115-батальйону шуцманшафту. На початку 1942-го у складі батальйону переїхав до Білорусі для боротьби проти комуністичних партизан. У 1944 році німецьке командування прийняло рішення відправити український підрозділ у Францію для боротьби проти загонів Руху опору. Там разом із усім батальйоном перейшов на бік Французького Руху опору та воював у складі 2-го Українського батальйону імені Тараса Шевченка.

Згодом підписав контракт із Французьким іноземним легіоном, у складі якого воював на території Німеччини. Отримав осколкове поранення у ногу, внаслідок чого її довелося ампутувати.

Після реабілітації в 1946 році оселився у місті Ліон, де за еміграції початку 20 століття сформувалася українська громада. Там він одружився з дівчиною Василиною, яка походила із сусіднього села. Працював кравцем, збирав документальну, фотографічну і мемуарну інформацію про Буковинський курінь.

Похований у передмісті Ліона Віллербані[2].

• Французи з пошаною називали його — “Українець”: в Парижі помер Орест Білак
• Невідомі сторінки українського війська: «Le 2ème Bataillon Ukrainien des Forces Françaises de L’Intérieur»
• Розмова з Орестом Білаком, членом французького “Руху Опору”