Біла-Краковська

Біла-Краковська (пол. Biała Krakowska; до 1926 року Біла пол. Biała, нім. Biala, чеськ. Bělá) — історичний район міста Бельсько-Бяла, східна частина міста, розташована біля впадіння річок Нівка і Біла.

Історія
Ратуша
Мапа міста Біла XIX ст.
Герб міста

Поселення Біла було засновано в другій половині XVI ст. поблизу поселення Липник[1]. У 1613 році Біла стала окремою сільською громадою. У 1701 році створено аптеку "Під Білим орлом", яка стала однією з найстаріших аптечних закладів у Малопольському воєводстві[2]. 9 січня 1723 на прохання старости Якуба Рибинського, король Август II Сильний надав Білій муніципальні права міста[1]. У 1757 році Августом III надано "великий міський привілей", на основі якої були засновані ремісничі гільдії[3]. У 1765 році набув чинності закон "de non tolerandis Judaeis", внаслідок чого євреї з Білої та також усього Липницького повіту були вигнані. Однак, заборона не поширювалася на королівських сервіторів і володіючих окремими привілеями великих банкірів, лікарів тощо. Також вона не стосувалась маєтків міської шляхти, так званих юридик та резиденцій магнатів (як світських, так і духовенства)[1]. У 1771 році Микола Валевський боронив місто від російської наступу, але у квітні 1772 року Біла була завойована і пограбована росіянами[3]. У 1772 р. Біла була включена до складу королівства Галичини та Володимирії — нову провінцію династії Габсбургів. У 1772-1785 роках відбувалося будівництво "цісарської дороги", яка з'єднала Відень зі Львовом[3].

У 1820-1850 роках Біла була виключена з Королівства Галичини та Володимирії та увійшла до складу Німецької конфедерації[1]. У 1869 році після впровадження в Галицькій автономії польської мови, стався національний польсько-німецький конфлікт[1]. У 1870 році створена єврейська громада "Lipnik-Biała"[1]. У 1873 році створюється польська читальня. У 1888 році почалося будівництво залізничної лінії Бельсько-Біла — Кальварія. 1889-1910 - німецький міський уряд вирішує розширити освітянську систему з введенням німецької мови як офіційної[4].

Під час Першої світової війни у зв'язку з російським наступом, більшість галицьких центральних установ у Львові були евакуйовані до Біли[5]. 1 листопада 1918 польська армія зайняла місто[6], а 13 листопада місто офіційно переходить до польської влади[6]. 3 грудня 1920 р. Більський повіт став частиною Краківського воєводства, до якого було включено також Липник (1925). На наступний рік Біла отримує назву Біла-Краківська. У 1927 році в місті з'являється автобусний рух[1].

Після німецької окупації Польщі, 8 вересня 1939 року Біла-Краківська була включена до Сілезької провінції у складі територій Третього рейху, а з 26 вересня місто місто стало відділенням рейхсгау  «Біліц-Ост» (нім. Bielitz-Ost)[1]. 8-10 лютого 1945 р. Біла-Краківська була звільнена радянськими військами 1-ю армією під командуванням генерала А. Гречка та 38-ю армією під командуванням генерала К. Москаленка[7]. 13 лютого 1945 року в Біло-Краківську прибув польський уряд з Кракова та з частини Бельсько на чолі з Богуславом Хожнацьким[7]. Водночас радянським урядом були створені табори НКВС, до яких відправлялися більські німці та поляки Армії Крайової[7]. 27 липня 1946 р. почалася депортація німецького населення. Тим не менш, багато німців втекли з міста ще на початку радянської окупації. В цьому ж році всі промислові об'єкти були націоналізовані[1].

1 січня 1951 року Біла-Краківська була об'єднана з Бєльсько в одне місто Бельсько-Бяла. Найважливішими подіями післявоєнної історії є створення житлових масивів: Грюнвальдського та Шрудмесєйського[1].

Примітки
  1. Jerzy Polak: Przewodnik po Bielsku-Białej. Bielsko-Biała: Towarzystwo Miłośników Ziemi Bielsko-Bialskiej, 2000. ISBN 83-9020790-7.(пол.)
  2. Bielski Portal Internetowy: Wehikuł czasu 2(пол.). Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 20 березня 2012.
  3. Henryk Rechowicz: Bielsko-Biała.Zarys Rozwoju miasta i powiatu. Katowice: Wydawnictwo „Śląsk”, 1971.(пол.)
  4. Jerzy Polak. Przewodnik po Bielsku-Białej. str. 29(пол.)
  5. Walka na frontach, szpitale pełne rannych. „Kurier Radia Bielsko”. I, s. 18, Styczeń 2015. Bielsko-Biała: Kleks(пол.)
  6. Grzegorz Wnętrzak: Stosunki polityczne i narodowościowe na pograniczu Śląska Cieszyńskiego i Galicji Zachodniej w latach 1897-1920. Toruń: adam marszałek, 2014. ISBN 978-83-7780-882-5.(пол.)
  7. Pierwsze dni władzy ludowej(пол.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.