Біотелеметрія

Біотелеметрія[1] (або медична телеметрія) передбачає застосування телеметрії в біології, медицині та інших сферах охорони здоров'я для дистанційного спостереження за різними життєвими ознаками амбулаторних пацієнтів.[2]

Застосування

Найбільш поширене використання для біотелеметрії — у спеціальних телеметричних підрозділах для серцевої допомоги або у відділеннях етапного лікування лікарень.[3] Хоча може передаватися практично будь-який фізіологічний сигнал, застосування, як правило, обмежується моніторингом серцевої діяльності[4] та .

Біотелеметрія все частіше використовується для розуміння тварин та дикої природи шляхом дистанційного вимірювання фізіології, поведінки та енергетичного статусу.[5] Вона може бути використана для розуміння того, як тварини мігрують, а також — навколишнього середовища, яке вони відчувають, вимірюючи абіотичні змінні, і як це впливає на їх фізіологічний статус, визначають такі біотичні змінні як, частота серцевих скорочень і температура.[6] Системи телеметрії можуть бути прикріплені зовні до тварин, або розміщені всередині, з типами передачі для пристроїв, що залежать від навколишнього середовища, в якому тварина рухається. Наприклад, для вивчення руху тварин що плавають часто використовуються сигнали радіопередачі або ультразвукової передачі, для наземних або тварини що літають можна використати GPS та супутникові передавання.

Компоненти системи біотелеметрії

Типова система біотелеметрії включає:

  • Датчики, відповідні певним сигналам, що підлягають моніторингу
  • Трансмітери, що носять пацієнти (живляться від батареї)
  • Радіоантена та приймач[7]
  • Блок з дисплеєм, здатний одночасно виводити інформацію від багатьох пацієнтів

Історія

Деякі з перших застосувань систем біотелеметрії відносяться до ранньої космічних перегонів, коли фізіологічні сигнали, отримані від тварин або пасажирів-людей, передавались назад на Землю для аналізу (назва виробника медичних виробів Spacelabs Healthcare є відображенням їх початку в 1958 році системи біотелеметрії для ранньої космічної програми США).

Біотелеметрія тварин застосовується принаймні з 1980-х років.[8] Вона просунулася тепер не тільки до розуміння фізіології та пересування диких тварин, але й до того, як різні тварини взаємодіють (наприклад, між хижаками та здобиччю).[9]

Сучасні тенденції

Через скупченість радіочастотного спектру через запровадження цифрового телебачення в США та багатьох інших країнах, Федеральна комісія зв'язку (англ. FCC), а також подібні установи в інших регіонах  почали виділяти певні смуги частот для ексклюзивного використання у біотелеметрії, наприклад, Бездротова медична телеметрична служба (англ. WMTS). FCC призначив Американське товариство медичної інженерії Американської лікарняної асоціації (англ. ASHE/AHA) координатором частот для WMTS.

Крім того, існує безліч продуктів, які використовують загальнодоступні стандартні радіопристрої, такі як Bluetooth та IEEE 802.11.

Див. також

Примітки
  1. Словник іншомовних слів за редакцією члена-кореспондента АН УРСР О. С. МЕЛЬНИЧУКА, 1974 р, Ел.джерело С.131
  2. Singh, K. Biotelemetry: Could technological developments assist healthcare in rural India.
  3. Kiourti, Asimina; Nikita, Konstantina (2017). A review of in-body biotelemetry devices: Implantables, ingestibles, and injectables. IEEE Transactions on Biomedical Engineering 64 (7): 1422 – 1430. doi:10.1109/TBME.2017.2668612.
  4. Порівняння телеметричних комплексів для дистанційної ЕКГ-діагностики / О. С. Лавренко, В. В. Томенко, Л. І. Ткач, О. В. Цілуйко, Н. А. Андрєєва // Український журнал телемедицини та медичної телематики. - 2010. - Т. 8, № 2. - С. 177-181. Ел.джерело
  5. Cooke, Steven J.; Hinch, Scott G.; Wikelski, Martin; Andrews, Russel D.; Kuchel, Louise J.; Wolcott, Thomas G.; Butler, Patrick J. (1 червня 2004). Biotelemetry: a mechanistic approach to ecology. Trends in Ecology & Evolution 19 (6): 334–343. ISSN 0169-5347. PMID 16701280. doi:10.1016/j.tree.2004.04.003.
  6. The Use of Biotelemetry in the Study of Animal Migration | Learn Science at Scitable. www.nature.com. Процитовано 12 листопада 2019.
  7. Kiourti, Asimina; Nikita, Konstantina (2012). A Review of Implantable Patch Antennas for Biomedical Telemetry: Challenges and Solutions. IEEE Antennas and Propagation Magazine 54 (3): 210–228. doi:10.1109/MAP.2012.6293992.
  8. Wolcott, T.G. (1980). Optical and radio-optical techniques for tracking nocturnal animals.. A Handbook for Biometry and Radio Tracking. Editors Amlaner C.J. & MacDonald D.W. (Oxford: Pergamon Press, 1980) 279-286.: 333–338. ISBN 9780080249285. doi:10.1016/B978-0-08-024928-5.50044-0.
  9. Halfyard, Edmund A.; Webber, D.; Papa, J. Del; Leadley, T.; Kessel, S. T.; Colborne, S. F.; Fisk, A. T. (2017). Evaluation of an acoustic telemetry transmitter designed to identify predation events. Methods in Ecology and Evolution (англ.) 8 (9): 1063–1071. ISSN 2041-210X. doi:10.1111/2041-210X.12726.

 

Література
  • Атлас истории телемедицины / Ю. В. Думанский, А. В. Владзимирский, В. М. Лобас, Ф.Ливенс. — Донецк: Изд-во «Ноулидж», 2013. — 72 с. ISBN 978-617-579-596-5
  • Владзимирський А. В. Телемедицина в системі менеджмента та організації охорони здоров'я. Навчальний посібник Рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти МОЗ України як навчальний посібник для лікарів-слухачів закладів (факультетів) післядипломної освіти (протокол № 2 від 26.20.2011 засідання науково-методичної Комісії з медицини Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України) / Антон Вячеславович Владзимирський. — Донецьк: ТОВ «Цифрова друкарня», 2012. — 468 с.
  • Телекардіологія: навчальний посібник / А. В. Владзимирський, Г. А. Ігнатенко, А. С. Воробьов. — Донецьк: Вид-во «Ноулідж» (донецьке відділення), 2012. — 116 с. ISBN 978-617-579-515-6
  • «ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МЕДИЧНІЙ ОСВІТІ» Всеукраїнська науково-практична конференція, 5-6 квітня 2002 року, м. Тернопіль Ел.джерело
  • Ресурсне забезпечення телемедицини, Наказ МОЗ № 681 «Про затвердження нормативних документів щодо застосування телемедицини у сфері охорони здоров'я» від 10 жовтня 2015 року
  • ІНФОРМАЦІЙНІ ТА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗПІЗНАВАННЯ СИГНАЛІВ У ТЕЛЕМЕДИЦИНІ. В. М. Безрук, І. П. Ніколаєв, Д. В. Чеботарьова 2014

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.