Валеріо Дзурліні
Валеріо Дзурліні (італ. Valerio Zurlini, 19 березня 1926, Болонья — 27 жовтня 1982, Верона) — італійський кінорежисер і сценарист.
Валеріо Дзурліні | |
---|---|
Дата народження | 19 березня 1926[1][2][…] |
Місце народження | Болонья, Італія[2] |
Дата смерті | 27 жовтня 1982[3] (56 років) або 26 жовтня 1982[4] (56 років) |
Місце смерті | Верона, Венето, Італія[2] |
Поховання | Кампо Верано[4] |
Громадянство |
Італія Королівство Італія |
Професія | кінорежисер, сценарист, монтажер |
Alma mater | Римський університет ла Сапієнца |
IMDb | ID 0958801 |
Валеріо Дзурліні у Вікісховищі |
Біографія
Під час навчання на юридичному факультеті Римського університету ставив студентські спектаклі. У 1943 році приєднався до італійського Опору, вступив в Комуністичну партію. Після війни почав знімати документальні короткометражні фільми, а в 1954 році поставив свій перший ігровий фільм «Дівчата з Сан-Фредіано» за романом Васко Пратоліні. До його творчості Дзурліні звернувся ще раз, знявши фільм «Сімейна хроніка», за який у 1962 році отримав Золотого лева на Венеційському кінофестивалі (разом з «Івановим дитинством» Тарковського).
Останній фільм Дзурліні, «Пустеля Тартарі», удостоївся двох премій «Давид ді Донателло» (найкращий фільм і кращий режисер) і Срібної стрічки за найкращу режисуру. Викладав в Експериментальному центрі кінематографії. Наклав на себе руки.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119113805 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- SNAC — 2010.
- Find a Grave — 1995.