Валівоць Любомир Миколайович

Любомир Миколайович Валівоць (нар. 20 серпня 1992, Хмельницький, Україна) — український актор театру, кіно та телебачення, найбільш відомий за роллю Дениса у стрічці «Свінґери».

Любомир Валівоць
Ім'я при народженні Любомир Миколайович Валівоць
Народився 20 серпня 1992(1992-08-20) (29 років)
Хмельницький, Україна
Національність українець
Громадянство  Україна
Діяльність актор
Роки діяльності 2013 донині
IMDb ID 9513278
Нагороди та премії

Життєпис

Любомир Валівоць народився 20 серпня 1992 року в місті Хмельницький.

У 2015 році закінчив факультет театрального мистецтва Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого[1], майстерня Богдана Бенюка. Під час навчання в КНУТКТ, у 2013 році, був учасником Міжнародного фестивалю театру і кіно «Artorium» у м. Банська-Бистриця з виставою «Солодкоголоса птаха юності» та Третього міжнародного театрального фестивалю «SINT» у місті Бекешчаба, Угорщина, з виставою «Малороси-європейці»[2]. Пройшов програму стажування на телеканалі «1+1» за спеціальністю «актор дубляжу».

З 2015 року Любомир Валівоць актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.

Театр

Навчальний театр КНУТКТ
Київський академічний театр юного глядача на Липках
Театр «Золоті ворота»
Театр Єсіних
  • «Ти-дурень» Олексія Єсіна, режисер-постановник: Олексій Єсін, роль Джесь молодший[9]

Фільмографія

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2019с«Подорожники»Алекс, син Сусанни[10]
2019с«Таємниці»Костянтин, помічник Миколи Бюсофа
2018ф«Свінґери»Денис, молодий сусід Світлани[11]
2018с«Два береги надії»рос. «Два берега надежды»фанат
20172018с«Лікар Ковальчук»епізодична роль
2017с«Жіночий лікар-3»рос. «Женский Доктор»Льоня
2017с«Ментовські війни. Київ»рос. «Ментовские войны. Киев»Чак
2016с«Поганий гарний коп»рос. «Плохой хороший коп»Федір
2016с«Черговий лікар»Іван
2016с«Останній москаль.Судний день»Петро
2015с«Заради кохання я все зможу»рос. «Ради любви я все смогу»Микита
2015с«Останній москаль»парубок

Примітки

  1. «JetSetter» (28 вересня 2017). Свіжа Кров. «Свінґери» Дарія Астаф'єва і Любомир Валівоць. Процитовано 3 липня 2019.
  2. Творчі заходи. Факультет театрального мистецтва Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Процитовано 3 липня 2019.
  3. Лариса Брюховецька. Кар’єра Степана Радченка й атмосфера двадцятих. «Кіно-Театр». Процитовано 3 липня 2019.
  4. Марія Базелюк (лютий 2018). Ілюстрації до «Міста» Підмогильного. «Нація і держава». Процитовано 3 липня 2019.
  5. Іван Бабенко (21 грудня 2017). Безпритульні «янголи». Театр на Липках випустив прем’єру вистави «Місто». «День». Процитовано 3 липня 2019.
  6. «Невидима з солодкого королівства». theatre.love. «Театр». Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  7. «Ромео і Джульєтта». theatre.love. «Театр». Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  8. «Гедда Ґаблер». guru.ua. «ГуРу». Процитовано 3 липня 2019.
  9. «Ти-дурень». «Театр Єсіних». Процитовано 3 липня 2019.
  10. Ірма Вітовська та Олеся Жураківська сумують за щастям на майданчику. Телегід. 1 березня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  11. Першу українську секс-комедію «Свінґери» презентували у ліжках. Національна спілка кінематографістів України. 15 грудня 2017. Процитовано 3 липня 2019.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.