Вардиміаді Микола Дмитрович

Національність — понтійський грек. У 1942 році закінчив Кубанський медичний інститут. Був активним спортсменом, під час Німецько-радянської війни виступав за футбольну команду «Медик». Наприкінці 40-х років працював лікарем у Сухумі і грав за місцеве «Динамо». З 1949 року захищав кольори «Шахтаря». за три сезони в українській команді провів 34 лігових матчі і чотири у кубку. Щоправда, у «бронзовій першості» 1951 року провів лише 4 гри і за тогочасним положенням залишився без медалі.

Після завершення футбольної кар'єри викладав у Донецькому медичному інституті. З вересня 1965 по листопад 1982 року очолював кафедру фізіотерапії і лікувальної фізкультури[1]. Під його безпосереднім керівництвом на кафедрі проводилася науково-дослідні роботи по профілактиці і зниженню кількості захворювань працівників вугільної промисловості; застосування фізіотерапевтичних чинників у комплексному лікуванні органів травлення, активізація рухових режимів дошкільнят, школярів і студентів. Співавтор книг «Лікувальна фізкультура при хронічних захворюваннях печінки і жовчних шляхів» (1982, 1985), «Лікувальна фізкультура і дієтотерапія при ожирінні» (1988)[2].

Двоє його братів були футболістами. Іван Вардиміаді (1924—2013) грав за «Динамо» (Сухумі), «Локомотив» (Тбілісі) і «Динамо» (Ростов-на-Дону)[3]. Юрій Вардиміаді (1925—1956) у складі тбіліського і ленінградського «Динамо» провів у вищій лізі чемпіонату СРСР 109 матчів (29 голів)[4]. 1947 року троє братів Вардиміаді захищали кольори сухумського «Динамо», а їх партнерами були майбутні київські «динамівці» Андрій Зазроєв, Георгій Граматикопуло і колишній голкіпер «Шахтаря» Олександр Дорохов[5].

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Ехал грека через Днепр… (рос.)