Варлаам (Скамницький)
Єпископ Варлаам (Скамницький чи Скамнинський; 1697, Вільно) — 20 лютого 1761, Великий Устюг) — білоруський релігійний діяч кола Феофана Прокоповича. Випускник Києво-Могилянської академії. Просвітитель фіно-угорських країн північної Європи, насамперед Комі та Західного Сибіру. Проводив активну антимусульманську місію серед угрів Західного Сибіру (переважно серед хантів), систематично руйнував старовинні мечеті.
| Єпископ Варлаам | ||
| ||
|---|---|---|
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Скамницький | |
| Народження: | 1697 Пінськ, Пінський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита | |
| Смерть: | 20 лютого 1761 Великий Устюг | |
| Єп. хіротонія: | 27 лютого 1743 | |
Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), єпископ Великоустюзький та Тотемський (1748−1761) РПЦ (б), єпископ Вятський та Великопермський (1743–1748) РПЦ (б).
Життєпис
Народився в сім'ї білоруського купця у Вільнюсі. В юному віці емігрував з Речі Посполитої на Гетьманщину, де навчався у Києво-Могилянській академії до богословської кляси. Згодом служив у кадетському сухопутному корпусі російської армії, але обрав духовну стежку.
Переїхавши до Московщини, 1730 він пострижений у чернецтво архімандритом Германом Концевичем у Московському Заіконоспаському монастирі. 1731 — рукопокладений в ієродиякони. 1739 — архімандрит Чудова монастиря в Москві.
3 жовтня 1740 — член Священного Синоду РПЦ (б) у Санкт-Петербурзі. 27 лютого 1743, за протекцією єпископів-українців, відбулася його хіротонія в єпископа Вятського та Великопермського РПЦ (б). З того часу починається діяльність Скамницького у країні Комі, яка ще у 17 столітті лише номінально контролювалася Москвою, а також у Західному Сибіру, де новий єпископ узявся за демонтаж мечетей у поселеннях хантів, проводячи активну антиісламську пропаганду.
28 лютого 1748 — переведений в єпархію Великоустюзьку та Тотемську, яка теж мала у своїх межах комі землі.
1749 — заснував за містом архієрейський будинок за 4 версти від Великого Устюга. Невдовзі клопотався про своє переведення на спокій до Гетьманщини, до Видубицького монастиря, але влада не дала на це згоди.
1753 — освятив престол на честь Собору Архангела Гавриїла у Михайло-Архангельському монастирі Архангельської єпархії.
Помер 20 лютого 1761 так і не здійснивши своєї мрії - повернутися до країни своєї юності, Гетьманщини.