Василенко Святослав Вікторович
Васи́ленко Святосла́в Ві́кторович (нар. 20 квітня 1982 — 9 лютого 2015) — підполковник (посмертно) Збройних сил України.
Василенко Святослав Вікторович | |
---|---|
Підполковник | |
| |
Загальна інформація | |
Народження |
20 квітня 1982 Донецьк |
Смерть |
9 лютого 2015 (32 роки) Логвинове |
Поховання | Берковецьке кладовище |
Alma Mater | Полтавський військовий інститут зв'язку |
Військова служба | |
Роки служби | 2004—2015 |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Збройні сили |
Рід військ | Війська зв'язку |
Формування | 330-й центральний вузол фельд'єгерсько-поштового зв'язку ГШ |
Війни / битви | |
Нагороди та відзнаки | |
Біографія
1997 року розпочав військову службу, закінчив у 2000 році Донецький ліцей з посиленою фізичною підготовкою, 2004-го — Полтавський військовий інститут зв'язку. Служив у збройних силах від командира взводу. З 2012 року — майор, заступник начальника вузла з виховної роботи, 330-й центральний вузол фельд'єгерсько-поштового зв'язку ГШ ЗСУ.
9 лютого 2015 року вояки їхали на вантажівці «ЗІЛ» та штабному "УАЗ"і з надписом «Укроп» із міста Артемівськ до Дебальцевого та потрапили під обстріл поблизу села Логвинове — у верхній частині «дебальцівського виступу». Дещо пізніше автівки було знайдено, а про військовиків не було відомостей. Тоді ж в "ЗІЛ"і загинули майор Олексій Гуртов, старший лейтенант Василь Білак, сержант Роман Чорнобай, солдат Роман Совлич, в "УАЗ"і — полковники Ігор Павлов, Артур Музика та Сергій Циганок, молодший сержант Антон Макаренко.
Вважався зниклим безвісти, впізнаний серед загиблих. Похований на Берковецькому кладовищі.
Без Святослава лишилися дружина, син і донька.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[1]
Примітки
- Указ Президента України від 15 травня року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела
- Василенко Святослав Вікторович // Книга пам'яті загиблих
- Василенко Святослав Вікторович // Український меморіал