Василь Олександрович Казимир

Василь Олександрович Казимир (або Василій Казимер) — чільний новгородський державний та військовий діяч, тисяцький та посадник (fl.1471—1478), боярин Неревського кінця[1].

Уперше подибується в джерелах як учасник битви з москвичами під Русою (3 лютого 1456), в якій відзначивсь, але й зазнав поранення, коли супротивник вибив його з кінського сідла. В літописнім уривку він названий без титулу. Наступна згадка датується 11 січня 1459 року, коли Василь Казимир, бувши тисяцьким, супроводжував новгородського архієпископа Іону в поїздці до Москви. Дана звістка, на переконання Валентина Яніна, доводить, що боярина обрали посадником не раніше 1459. Всі прямі вказівки про обіймання цієї посади припадають на останні літа незалежності вічової республіки. Посадником був і його брат, Яків Короб. Відомі імена сестринців: Григорія та Івана Михайлових[2][3][4].

В Шелонській битві (14 червня 1471) Василь Казимир втрапив у полон й закутим в кайдани був поволочений до Коломни. Утім, вже у серпні того ж року звільнений згідно з Коростинським миром, в укладенні котрого брав участь його брат. Псковські літописи відносить боярина до групи новгородців, котрих великий князь московський Іван III Васильович арештував в листопаді 1475, але це — безсумнівна помилка. Софійський II літопис детально описує процес конвоювання бояр-бранців й Казимира серед них не вказує. Навпаки 16 листопада 1475 «в Васильеве селе Волмановского» він мав зустріч з монархом, а 15 грудня давав бенкет на його честь, піднісши у дарунок 100 золотих кораблеників, 2 гривеники, ківш й 2 кречети.

Того ж року Василь Олександрович цілував хресну грамоту на службу Івану III, про що той нагадував 18 січня 1478 через довірену особу, Івана Товаркова. Досилався воєводою на підмогу псковичам проти німців. В 1481 р., коли Іван III заповзявся знищити навіть спогад про новгородську самостійність, Казимира й «товарищов 50 лутших» взяли під варту й вивезли спершу до Москви, а відтак заточили у Коломенській в'язниці[5][4][6].

У власності Василя Олександровича перебувала волость Котел, складена з 14 поселень на 173 двори загалом, найбільше з котрих — однойменне село на 60 дворів[7].

Когорта полонених після Шелоні (1) й засланці до Коломни (2). Василь Казимир серед тих й інших. Із Лицевого літописного зводу.

Примітки
  1. Янин, 2003, с. 402.
  2. ПСРЛ. Т. 16. С. 195, 198
  3. Янин, 2003, с. 373-374, 383, 386.
  4. Хорошев, 2007, с. 107.
  5. Янин, 2003, с. 383-384, 386, 416.
  6. Вернадский, 1961, с. 152, 281, 283, 297.
  7. Вернадский, 1961, с. 152-153.

Література
  • Янин В.Л. Новгородские посадники. — Москва : Языки славянской культуры, 2003. — 512 с.
  • Хорошев А. С. Великий Новгород. История и культура IX—XVII веков: Энциклопедический словарь / Санкт-Петербургский институт истории РАН; Отв. ред. В. Л. Янин. — СПб. : Нестор-История, 2007.
  • Вернадский В.Н. Новгород и Новгородская земля в XV веке. — Москва–Ленинград : Издательство Академии Наук СССР, 1961. — 396 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.