Василів-Базюк Любов Йосипівна

Любо́в Йо́сипівна Василів-Базюк (народилася 1929 року в селі Видерта на Волині) — українська письменниця з Канади, магістр бібліотекарства та інформацій, почесний професор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, Луцьк.

Василів-Базюк Любов Йосипівна
Народилася 1929
Видерта, Камінь-Каширський район, Волинська область, Українська СРР, СРСР
Країна  Україна
Місце проживання Канада
Діяльність письменниця
Alma mater Торонтський університет і Університет Західного Онтаріоd

З життєпису

Народилася в священицькій родині. Дитинство провела в селах Волині та Холмщини, де її батько, отець Йосип, мав парафії.[1]

Коли дівчинці було 15 років, родина емігрувала на Захід, проживала у європейських таборах для переселених осіб, остаточно замешкала в Канаді.[1]

Здобула ступінь бакалавра в Торонтському університеті, пізніше, у 48-річному віці, — ступінь магістра бібліотекарства та інформації в Університеті Західного Онтаріо (Лондон, Канада).[1]

Працювала в соціальній службі Торонто і в 68 років пішла на пенсію.[1]

Творчість

Авторка книг:[1][2]

  • «Спогади про діда і батька. Вони служили церкві і українському народові» (2003, 2004),
  • «У вирі тоталітарних режимів» (2005, друге видання 2018),
  • «Крізь пекло на землі» (роман)[3]
  • «Не вір» (2006, друге видання 2020),
  • «Україна на тернистому шляху до Духовного визволення» (2008),
  • «П'ять колосків» (2009, друге видання 2018).
  • «У горі та сльозах наша доля. Геноциди в Україні» (2010)
  • «Дороги життя» (історичний роман, Чернівці: Букрек, 2015. — 832 с.)[4]
  • «Новими стежками» (історична повість, Чернівці: «Букрек», 2018),
  • «В переможеній Німеччині» (у співавторстві з Петром Слободянюком, Вінниця-Хмельницький-Торонто, 2019)[5]

Усі її твори написані на основі власних спогадів, спогадів очевидців та документальних матеріалів.[1]

Історична повість «Новими стежками» (2018) складена зі 43 тематичних соціально-психологічних нарисів (всього 430 стор.), побудованих на канві соціально-політичного аналізу і духовно-інтелектуальних спостережень, історичних екскурсів і емоційно-психологічних висновків двох літературних героїв — канадських юнаків Тараса і Романа, які опинялися в багатоманітних українських соціально-політичних обставинах незалежної України. Назвою повісті письменниця говорить про низку звивисто крутих «нових стежок» українського державництва Повість «Новими стежками» письменниця доповнила 19 талановитими поетичними творами написаними в думному літературному жанровому стилі, присвяченими Революції гідності, подіям на Майдані, Небесній сотні, Героям АТО, Кіборгам.[6]

Громадська діяльність

На спомин про свого батька, отця Йосипа Василіва, в 2002 заснувала іменну стипендію незаможним студентам Волинської і Рівненської духовних семінарій.[1]

Відзнаки

За велику жертовну працю, з благословення патріарха УПЦ КП Філарета, нагороджена орденами Св. Миколая, Св. Варвари та Св. Кирила і Мефодія.[1]

Примітки
  1. Тетяна Костенко (22 жовтня 2010). Письменниця з діаспори Любов Василів-Базюк: «Двох святих єпископів з нашої родини замордували більшовики!». «Дзеркало тижня».
  2. Стежками історії України (за книгами Любові Василів – Базюк). hm-library.com.ua. Хмільницька районна бібліотека для дорослих. 11 серпня 2020. Архів оригіналу за 13 грудня 2020.
  3. З Волині до Канади: ювілей почесного професора університету. eenu.edu.ua. Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. Процитовано 13 грудня 2020.
  4. Дорогами життя Любові Василів-Базюк Архівована копія. Архів оригіналу за 01-01-2017. Процитовано 06-04-2016.
  5. Така різна війна. svoboda-news.com (uk-UA). „Свобода“. Процитовано 13 грудня 2020.
  6. Петро Слободянюк
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.