Вдовін Юрій Інокентійович

Юрій Інокентійович Вдовін (рос. Юрий Иннокентьевич Вдовин; нар. 22 квітня 1938, Ленінград, Російська РФСР) — російський громадський та політичний діяч, правозахисник.

Юрій Вдовін
рос. Юрий Вдовин
Ім'я при народженні Юрій Інокентійович Вдовін
Народився 22 квітня 1938(1938-04-22) (83 роки)
Ленінград, РРФСР
Громадянство  СРСР Росія
Національність росіянин
Діяльність правозахисник
Відомий завдяки правозахисник
Alma mater Ленінградський інститут точної механіки і оптики

Життєпис

Юрій Вдовін народився в Ленінграді 22 квітня 1938 року. У 1956 році закінчив середню школу, потім працював на заводі. 1957 року був призваний в армію і служив там до 1960 року.

У 1966 році закінчив Ленінградський інститут точної механіки і оптики, отримавши кваліфікацію інженера за фахом «Фізична електроніка, в тому числі квантова».

Працював на підприємствах оборонної та нафтохімічної промисловості на інженерних посадах, начальником лабораторії, начальником відділу, головним конструктором проекту.

У 1990 році був обраний депутатом міської Ради Санкт-Петербурга і депутатом Петраградского райради, увійшов до складу комісії міської Ради з гласності та засобів масової інформації, а у жовтні 1990 року був обраний головою комісії з гласності і засобів масової інформації, перейменованої пізніше в комісію по свободі слова і засобів масової інформації. На цій посаді залишався і виконував свої обов'язки до розпуску міської Ради Санкт-Петербурга 21 грудня 1993 року.

З січня 1994 року працював на приватній телекомпанії «6-й канал» у Санкт-Петербурзі на посаді керівника служби розвитку мережі мовлення телекомпанії.

Політична діяльність

Брав участь в демократично орієнтованих рухах: «Народний фронт», «Демократична Росія», «Вибір Росії», член товариства «Меморіал», член партії та член політради Регіонального відділення партії «Демократичний вибір Росії». Виступав одним із співзасновників громадської організацій «Громадський контроль», що ставить перед собою завдання створення і здійснення громадського та парламентського контролю за діяльністю силових структур Росії в частині дотримання прав людини, і «Антифашистського союзу», що ставило перед собою мету протистояти просвітницькими акціями в першу чергу можливого реваншу з боку тоталітарно і профашистських орієнтованих сил.

З 1995 року працює заступником голови громадської правозахисної організації «Громадський контроль» (м.Санкт-Петербург). Активний учасник більшості заходів та акцій «Громадського контролю». З 1998 року є заступником голови правління Екологічного правозахисного центру «Беллона».

Був одним із засновників організації «Балтійський Медіа Центр» (1992), організації «Російсько-німецький обмін» (1992), перетвореної пізніше в «Центр підтримки неурядових організацій», член Міжнародного інституту преси, експерт фонду захисту гласності по Санкт-Петербургу.

Автор ряду публікацій з проблем засобів масової інформації, побудови громадянського суспільства, організатор ряду міжнародних конференцій, зокрема, «Право радіо та телебачення в Росії», «Концепція законодавства про засоби масової інформації для посттоталітарних держав», «Проблеми журналістської етики в теорії і практиці посткомуністичної Росії», співавтор ряду проектів законів РФ і Санкт-Петербурга, що стосуються діяльності ЗМІ.

Політичні погляди

У березні 2014 року, після російської інтервенції в Україну, разом з рядом інших відомих діячів науки і культури Росії висловив свою незгоду з політикою російської влади в Криму. Свою позицію вони виклали у відкритому листі[1]

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.