Векк'єтта

Справжнє ім'я — Лоренцо ді П'єтро ді Джованні. Був хрещений у Сієні у 1410 році. Ім'я цієї людини з'являється в документах у 1428 році серед членів гільдії художників Сієни. Багато дослідників вважають, що його вчителем був Сассетта.

У 1430-х роках він був вже досить відомим художником, виконував замовлення в Кастільйоне. Після повернення в Сієну, Векк'єтта узяв участь у розписі шпиталю Санта Марія делла Скала, в якому крім нього працювали Доменіко ді Бартоло і Пріама делла Кверча.

На Векк'єтту на початку кар'єри справила сильне враження творчість Донателло, який був у Сієні у 1427 році. Також на формування стилю художника вплинув Мазоліно да Панікале, з яким Векк'єтта працював над фресками в церкві Колледжата у Кастільйоне д'Олон («Поховання святого Стефана» і «Поховання святого Лаврентія», бл. 1435–1439 років), створеними на замовленням кардинала Бранда Кастільйоне.

Крім того, він виконав фрески в капелі кардинальського палацу — Кастільйоне, зобразивши євангелістів і святих. Незважаючи на те, що вони збереглися фрагментарно, навіть за цими залишками можна бачити, що ефекти освітлення і співмірність фігур Векк'єтта зміг передати краще, ніж будь-хто з тодішніх сієнських художників. У них відчувається вже не стільки сієнська школа, скільки дух живопису Тоскани.

Векк'єтта намалював там фреску «Бачення святої Сороре». Це алегорична фреска, на якій зображений уклінний швець Сороре, що вважається засновником шпиталю, який стоїть навпроти своєї матері, над головою якої розгорнулася сцена її бачення, того, що сталося перед народженням її сина: Богоматір в оточенні янголів спустила з небес драбину (сходи італійською scala — саме так називається шпиталь), по якій піднімаються в небеса під її захист дітлахи-сироти. Праворуч в ніші він зобразив рельєфи Адама і Єви, а зліва рельєфи Каїна і Авеля; вони ніби символізують собою первородний гріх і Старий заповіт. На вхідних стіні цього госпіталю Веккьетта написав три сцени з життя Товія, але вони, на жаль, не збереглися. Тут же він розписав дверцята релікварію — «Пристрасті Христові», «Святі» і «Блаженні» (1445 рік).

У 1446–1449 роках створив фрески в місцевому сакристії. Вони зобразили 4 апостолів, Успіння, сцени з життя Ісуса Христа.

У 1551 році створив на замовлення папи римського Пія II картини Успіння для собору у П'єнці.

У 1458–1462 роках для лоджії Купців створив різьблені фігури апостолів Петра і Павла, які були високо оцінені Д. Вазарі. Він також є автором статуї Святої Катерини Сієнської (1461 рік).

Був вчителем відомих художників Франческо ді Джорджо ді Мартіні та Нероччо де Ланді.

• C. Bertelli, Masolino e il Vecchietta a Castiglione Olona, // «Paragone Arte», 1987, 451, p. 25-47. (італ.)
• Mina Gregori, Le Musée des Offices et le Palais Pitti: La Peinture à Florence, Editions Place des Victoires,‎ 2000, 685 p. (ISBN 2-84459-006-3), p. 117 (фр.)