Вемана
Вемана (телугу:వేమన, 1652 —1730) — індійський поет та філософ, що складав свої твори мовою телугу, за часів занепаду імперії Великих Моголів.
| Вемана | |
|---|---|
| тел. వేమన | |
| Ім'я при народженні | Кумарагірі |
| Народився |
1652 Раяласема |
| Помер |
1730 Катарупаллі |
| Діяльність | поет, філософ |
| Знання мов | телуґу |
| Конфесія | бгакті |
| Батько | Гаддам Вема |
| |
Життєпис
Походив з родини сільських старост або дрібним володарів. Народився у селі або містечку на території сучасного штату Андхра-Прадеш. Відомостей про його життя немає. Частина вчених відносить роки життя до XVI ст. Однак, більшість дослідників, мову Вемани, його світосприйняття і поетики міцно пов'язують з традиціями XVIII ст. Вів життя відлюдника, мандрівника, був одним з останніх бгакті на півдні Індії. Став прихильником аскези та йоги. Ще за життя його вважали святим.
Творчість
Філософія
Був моралістом, що проповідував часто сповнені глибокої життєвої правди істини, пристрасний проповідник бгакті, безжалісний сатирик, висміював ідолопоклонство і обрядову форму всіх релігій.
Вемана відкидав касти і висловлював думки, гранично радикальні для Індії свого часу, де і два століття потому сидіти за одним столом з шудри вважалося ганьбою. Світогляд відповідає своєму часові: його вільні мотиви сусідять з проповіддю релігійного аскетизму самовдосконалення.
Поезія
Вірші складалися з 3 або 4 рядків. Вірші Вемани були популярними на південному сході Індостану, його афоризми, прислів'я та приказки увійшли в розмовну мову телугу. Його стиль отримав назву «Чаатупад'ям» — вірш з прихованим змістом. Усього в його доробку близько 100 поем.