Венеційська хартія
Венеційська хартія 1964 — міжнародний документ про збереження та реставрацію історичних пам'яток і визначних місць[1].
1965 хартію схвалено Міжнародною радою з питань пам'яток та визначних місць (ІКОМОС)[1].
Метою комітету, який прийняв Хартію в 1964 році у Венеції, було спільно визначити і сформулювати основні принципи охорони й реставрації нерухомих пам'яток, надаючи при цьому кожній країні можливість слідкувати за втіленням їх у межах власної культури і традицій. Фундаментальні принципи для цього були викладені ще в Афінській хартії 1931 року.
Примітки
Посилання
- В. І. Акуленко. Венеціанська хартія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
- Міжнародна хартія з охорони й реставрації нерухомих пам'яток і визначних місць (Венеціанська хартія)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.