Венеційський патріархат
Венеційський патріарха́т (лат. Patriarchatus Venetiarum; італ. Patriarcato di Venezia) — архідіоцезія (патріархат) римського обряду Католицької церкви в Італії, з центром у місті Венеція. Охоплює терени Венеції. Входить до складу Венеційської церковної провінції. Заснована 8 жовтня 1451 року. Голова — патріарх Венеційський. Центральний храм — Базиліка святого Марка. Суфраганні діоцезії — Адріє-Ровігська, Беллуно-Фельтрівська, Веронська, Вітторіо-Венетська, Віченцівська, Кіоджівська, Конкордіє-Порденонська, Падуанська і Тревізька. Площа — 871
км². Населення — 384,469 ос.; з них католики — 327,000 ос. (85.1%). Чинний голова — Франческо Моралья, патріарх Венеційський. Один із трьох патріархатів Католицької церкви.
| Венеційський патріарха́т | |
|---|---|
 Базиліка святого Марка | |
| Деномінація: | Католицька церква |
| Країна: |
 Італія |
| Провінція: | Венеційська |
| Центр: | Венеція |
| Катедра: | Базиліка святого Марка |
| Площа: |
871 км² |
| Населення - загалом - католики |
(на 2015) 384,469 ос. 327,000 ос. (85.1%) |
| Парафії | 128 |
| Заснована | 8 жовтня 1451 |
| Патрон | святий Марк |
| Голова | Франческо Моралья |
 | |
Назва
- Венеційський патріарха́т (лат. Patriarchatus Venetiarum, італ. Patriarcato di Venezia)
- Венеційська архідіоце́зія (лат. Archidioecesis Venetiarum)
- Венеційське архієпи́скопство — за титулом ієрарха і назвою катедри.
- Оліво́льська діоце́зія (лат. Dioecesis Olivolum) — стара назва у 774—1091 роках за назвою острова Оліволо.
- Оліво́льське єпи́скопство — стара назва у 774—1091 роках за титулом ієрарха.
- Касте́льська діоце́зія (лат. Dioecesis Castellum) — стара назва у 1091—1451 роках за назвою острова Кастелло.
- Касте́льське єпи́скопство — стара назва у 1091—1451 роках за титулом ієрарха.
Історія
774 року була заснована Олівольська діоцезія[1], на Олівольському острові в районі сучасної Венеції. Вона була суфраганною діоцезією Градського патріархату на північному сході Італії.
881 року до Олівольської діоцезії приєднана Маламоккська діоцезія[1].
1091 року Олівольська діоцезія була перейменована на Кастельську діоцезію[1]. Вона залишалася в підпорядкуванні Градського патріархату.
8 жовтня 1451 року Кастелська діоцезія перетворена на Венеційський патріархат[1]; Градський патріархат скасовано[1].
1466 року до Венеційського патріархату приєднана Еквільйоська діоцезія[1].
1818 року до Венеційського патріархату приєднана Торчельська діоцезія[1].
Катедра патріарха розташована в Базиліці святого Марка. До 1807 року Базиліка святого Петра в Кастелло мала статус собору і була місцеперебуванням катедри патріарха.
Статистика
Згідно з «Annuario Pontificio» і Catholic-Hierarchy.org:
| Рік | Населення | Священики | Диякони | Ченці | Парафії | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| католики | загалом | % | загалом | секулярні | ченці | вірних на священика | чоловіки | жінки | |||
| 1950 | 376.200 | 382.316 | 98,4 | 486 | 230 | 256 | 774 | 666 | 2.875 | 74 | |
| 1969 | 430.000 | 432.915 | 99,3 | 602 | 281 | 321 | 714 | 351 | 1.680 | 121 | |
| 1980 | 451.000 | 465.000 | 97,0 | 556 | 258 | 298 | 811 | 428 | 1.450 | 126 | |
| 1990 | 419.200 | 437.500 | 95,8 | 504 | 241 | 263 | 831 | 12 | 373 | 1.323 | 128 |
| 2000 | 368.157 | 373.560 | 98,6 | 394 | 225 | 169 | 934 | 29 | 239 | 879 | 128 |
| 2001 | 366.292 | 371.870 | 98,5 | 392 | 216 | 176 | 934 | 25 | 247 | 819 | 128 |
| 2002 | 365.030 | 370.558 | 98,5 | 390 | 214 | 176 | 935 | 23 | 239 | 790 | 128 |
| 2003 | 362.814 | 368.339 | 98,5 | 394 | 219 | 175 | 920 | 23 | 233 | 763 | 128 |
| 2004 | 365.332 | 370.895 | 98,5 | 392 | 226 | 166 | 931 | 31 | 227 | 736 | 128 |
| 2011 | 349.163 | 376.659 | 92,7 | 393 | 236 | 157 | 888 | 27 | 224 | 558 | 128 |
| 2012 | 348.922 | 376.399 | 92,7 | 392 | 233 | 159 | 890 | 27 | 228 | 539 | 128 |
| 2015 | 327.000 | 384.469 | 85,1 | 313 | 173 | 140 | 1.044 | 33 | 223 | 462 | 128 |
| 2016[2] | 313.477 | 368.551 | 85,1 | 306 | 170 | 136 | 1.024 | 29 | 197 | 419 | 129 |
Суфраганні діоцезії
Деканати
Сан Марко-Кастелло, Сан Поло-Санта Кроче-Дорсодуро, Лідо, Каннареджо-Еустаріо, Местре, Карпенедо, Фавара-Альтино, Кастеллана, маргера, Гамбараре, Ераклеа, Йесоло, Каорле.
Примітки
- Венеційський патріархат // Catholic-Hierarchy.org.
- Dati dall'Annuario Pontificio cartaceo del 2017.
Джерела
- Benigni, Umberto. Venice // The Catholic Encyclopedia. Vol. 15. New York: Robert Appleton Company, 1912.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Венеційський патріархат
- Офіційна сторінка Архівовано 14 серпня 2019 у Wayback Machine.
- Венеційський патріархат // Catholic-Hierarchy.org. ed. David M. Cheney. 1996-2013. Revised: 16 March 2013.
- Венеційський патріархат // Gcatholic.org.