Вентідій Куман

Вентідій Куман (лат. Ventidius Cumanus) — римський прокуратор Юдеї з 48 по 52 р. Згідно Тацита, він поділяв посаду з Антонієм Феліксом. Фелікс стояв на чолі Самарії, а Куман — Галілеї.

Римська провінція Юдея у 1 ст.

Прокураторство Кумана збіглося з бурхливим періодом життя Юдеї незадовго до останнього юдейського повстання. Куман повинен був придушити три повстання, останнє з них викликало його відставку. Перше повстання відбулося у дворі Храму під час свята Пасхи, коли один з римських солдатів (які завжди присутні тут для того, щоб підтримувати порядок в натовпі) образив євреїв своєю зухвалою поведінкою. Безлад що стався при цьому був приборканий солдатами і багато з присутніх (за Йосипом Флавієм, більше 3000) були побиті до смерті. Друге хвилювання теж було викликано римським солдатом. Єврейські розбійники напали на римського офіцера біля Бетгорон[1]. Солдати, послані Куманом для відновлення порядку, розграбували навколишні села і один з них розірвав сувій Закону. Це сильно обурило євреїв, і вони послали багатолюдну делегацію до прокуратора в Кесарію і заспокоїлися тільки тоді, коли солдат був засуджений до смерті. Зіткнення самарян з юдеями послужило приводом до третього повстання. Один галилеянин, що вирушав у Єрусалимський храм, був убитий.

Куман не наважився покарати самарян; навіть кажуть, що він був ними підкуплений. Юдеї, на чолі з зілотами Елеазара, сина Дінея і Александром, самі помстилися самарянам, незважаючи на спроби впливових осіб Єрусалиму стримати їх. Кулан перевів війська з Себастії у Кесарію; але в цей же час і самаряни і юдеї відправили делегації до Уммідія Квадрата, намісника Сирії, який одночасно наказав убити в Кесарії і в Лідді усіх, хто брав участь у повстанні.

Первосвященики Йонатан і Ананій, син Ананія — Анан, ватажки самарянського повстання, Кулан і трибун Целер були викликані до Рима до імператора. Клавдій засудив до смерті трьох вождів самарян, заслав Кулана, а Целера наказав стратити в Єрусалимі. Цей вирок відбувся під впливом Агріппи II і Агріппіни Молодшої, дружини імператора[2].

Згідно Тацита, зіткнення самарян з юдеями відбулося через сварку двох прокураторів і сам Квадрат судив їх. Антоній Фелікс був звільнений від покарання, так як він був братом Марка Антонія Палласа, улюбленця імператора, і зятя царя Ірода Агріппи ІІ.