Юдея (римська провінція)

Юде́я (івр. יהודה, Єгуда; грец. Ιουδαία; лат. Iudaea) — римська провінція, яка охоплювала територію Юдеї, пізніше перейменована в «Палестину». Утворена в 6 році на місці Юдейського царства. Проіснувала до повстання Бар-Кохби і в 135 році була перейменована в Сирію Палестинську. Адміністративним центром провінції була Кесарія, однак значення духовної столиці для місцевого населення довгий час зберігав Єрусалим. Свою назву отримала від місця проживання одного з 12-ти єврейських племен, які прийшли в Ханаан. Етнічний склад: юдеї, греки, самаритяни, ідумеї, римляни, галли, набатейці, елінізовані (єгиптяни, филистимляни, фінікійці, сирійці).

Юдея
Дата створення / заснування 6
Офіційна назва лат. Iudaea
Названо на честь Юдея
Офіційна мова латина
Континент Азія
Держава Стародавній Рим
Столиця Кесарія Палестинська
Адміністративна одиниця Римська імперія
Розташовується в межах сучасної адміністративної одиниці Ізраїль
Місце розташування Земля Ізраїльська
Розташовується на водоймі Левантійське море
У межах геооб'єкта Родючий півмісяць
Керівник виконавчої влади Копоній
Спільний кордон із Єгипет
Замінений на Сирія Палестинська
На заміну Herodian Tetrarchyd
Історичний період античність
Час/дата припинення існування 135
Категорія мап на Вікісховищі d
 Юдея у Вікісховищі

Римська провінція Юдея у I ст.

Заснування провінції

У 63 р. до н. е. римські війська під командуванням Помпея Великого остаточно зламали Понт і захопили Юдейське царство та Сирію. Помпей передав кермо влади Юдеї Гіркану II, який отримав звання етнарха, що фактично позбавило його царського титулу. У 40 р. До н. е., парфяни завоювали Юдею, первосвящеником був призначений Антигон II (Хасмонеї). У цей час Ірод добрався до Риму і зміг переконати тріумвірат зробити його царем Юдеї.

Після смерті Ірода (4 р. до н. е.) царство було розділено між його синами Архелаєм, Іродом Антипою та Іродом Пилипом I.

У 6 р. н. е. Октавіан Август відсторонив Ірода Архелая від правління й створив провінцію Юдею.

Римські провінції за часів Траяна (117 р. н. е.)

Ісус Христос

27—28 рр. — початок діяльності Івана Хрестителя. За Євангелістом Лукою початок діяльності Івана Хрестителя припадає:

«У п'ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської, за тетрарха Лісанія в Авіліні, за первосвящеників Анни й Каяфи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія (Лк. 3:1)»

За свідченнями Йосипа Флавія, Іван вчив людей вести «чистий спосіб життя, бути справедливими один до одного і шанобливими до Предвічного»

30 р. Розп'яття Ісуса Христа згідно з Біблією.

Юдейські війни

Напруга між місцевим населенням та імперською адміністрацією росла, поки не вилилася в Першу Юдейську війну, в результаті якої Храм і Єрусалим були повністю зруйновані (залишилася лише Стіна плачу). Юдея втратила залишки автономії, а на руїнах Єрусалима був розбитий табір X легіону. У 117 році імператор Адріан вирішив побудувати на місці Єрусалима римське місто Елію Капітоліну, яке мав би прикрашати храм Юпітера. Одночасно був прийнятий указ про заборону обрізання. Ці заходи і прагнення до перетворення Єрусалима в язичницький центр викликали повстання Бар-Кохби, яке було жорстоко придушене. У 135 році римляни перейменували провінцію Юдея в «Сирію Палестину», щоб стерти пам'ять про єврейську присутність у цих місцях.

Намісники (префекти) Юдеї

У 41-44 роки була відновлена царська влада.

Первосвященики Єрусалимського Храму

Тетрархи Батанеї

Тетрархи Галілеї та Переї

Насі (голова) Синедріону

  • Гіллель. Спочатку напарником Хіллела був Менахем (Хаг. 2: 2), а потім Шаммай. Основоположник роду насі Синедріону.
  • Шимон бен Гіллель (пом. бл. 30)
  • Гамліель ха-Закен. Пізніше визнаний християнським Святим.
  • Шимон бен Гамліель (пом. бл. 70)
  • Иоханан бен Заккай

Див. також

Посилання

Прокуратори Юдеї

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.