Веселкін Михайло Михайлович

Михайло Михайлович Веселкін (рос. Михаил Михайлович Весёлкин) (13 листопада 1871 — 19 грудня 1919) — російський контр-адмірал Свити його імператорської величності. Український дипломат, військово-морський аташе Посольства Української Держави в Болгарії (1918).

Михайло Михайлович Веселкін
Михаил Михайлович Весёлкин
Народження 13 листопада 1871(1871-11-13)
Саратов
Смерть 19 грудня 1919(1919-12-19) (48 років)
Петроград
Країна Російська імперія →  Українська Держава
Звання Контр-адмірал
По відставці військово-морський аташе Посольства Української Держави в Болгарії

Життєпис

Народився 13 листопада 1871 року в сім'ї чернігівського та херсонського губернатора Михайла Веселкіна (1842—1897)[1],[2] 28 травня 1906 року одружився з Ксенією Володимирівною Китаєвою, дочкою полковника В. М. Китаєва (з 1910 року — відставного генерал-майора по Адміралтейству).

  • Юнкер флоту (1893), мічман (1894).
  • Молодший флагман-офіцер штабу начальника ескадри Тихого океану (1900—1902), старший флагман-офіцер штабу командувача флотом в Тихому океані (1904—1905).
  • Брав участь в Китайському поході 1900—1901 і російсько-японській війні.
  • Старший офіцер яхти «Нева» (1906).
  • Ад'ютант морського міністра (1906)
  • Ад'ютант генерал-адмірала великого князя Олексія Олександровича (1907—1908).
  • Флігель-ад'ютант (1908).
  • Командир ескадрених міноносців «Інженер-механік Дмитрієв» (1909), «Гідний» (1909—1910), мінного загороджувача «Амур» (1910—1913; прибув на «Амур» в чині капітана 2 -го рангу 25 березня 1910 року, що будувався лінійного крейсера «Бородіно» (1913—1916).
  • З 1913 командир крейсера «Бородіно», який діяв на Дунаї з метою надання допомоги Сербії.
  • Контр-адмірал Свити його імператорської величності (6 грудня 1915, старшинство в чині з 23 грудня 1913).
  • У роки Першої світової війни керував експедицією особливого призначення на Дунаї. Комендант Севастопольської фортеці (1916—1917). Зарахований в резерв чинів Морського міністерства (4 квітня 1917), звільнений через хворобу з мундиром і пенсією (20 серпня 1917).

Українська Держава

На військовій службі в Українській Державі. Був близьким товаришем Гетьмана Павла Скоропадського по гвардії.[3]. У 1918 році призначений військово-морським аташе Посольства Української Держави в Болгарії[4].

Розстріляний більшовиками 19 грудня 1919 року в Петрограді за постановою петроградської ЧК (Голова — В. Яковлєва, секретар Шимановський) у складі 13 осіб у справі «організації, що поставила собі за мету вербування контрреволюціонерів на Мурман»[5][6].

Примітки
  1. Російське Генеалогічне Древо. Архів оригіналу за 1 липня 2012. Процитовано 13 листопада 2017.
  2. Поховання генерал-майора А. Н. Рикова в Санкт-Петербурзі
  3. Гетьман П. П. Скоропадський. Україна на переломі 1918 рік
  4. Гай-Нижник П. П. Українсько-болгарські міждержавні і дипломатичні відносини: рік 1918-й // Гілея. — 2017. — Вип. 125 (№ 10). — С.47–58.
  5. Червоний терор. Росія. Україна …. Архів оригіналу за 13 травня 2014. Процитовано 13 листопада 2017.
  6. Северная Коммуна (Петроград). — 1919. — 20 дек. — С. 2

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.