Виндо Гьошев
Виндо Гьошев (болг. Въндо Гьошев, справжнє ім'я болг. Васил Георгиев Танов, також мав прізвиська болг. Въндо войвода, Стари Въндо)[1] — болгарський і македонський революціонер, борець проти османського іга, гайдук, воєвода ВМОРО. Відомий також як «військова звитяга Мегленської општини»[2].
| Виндо Гьошев | |
|---|---|
| болг. Въндо Гьошев | |
 болгарський і македонський революціонер. | |
| Народився |
1858 с. Лесково, Мегленська провінція/општина, Османська імперія (нині Греція) |
| Помер |
1917 Солун, Греція |
| Поховання | Солун, Греція |
| Національність | болгари |
| Діяльність | революціонер, гайдук, воєвода |
| Знання мов | болгарська |
| Учасник | Перша Балканська війна і Друга Балканська війна |
| Діти | Georgi Vandevd |
Життєпис
Виндо Гьошев народився у 1858 році в селі Лесково Мегленської општині Османської імперії. Прєднався до боротьби проти османів у 1893 році. коли став курьєром ВМОРО. Через певний час був призначений воєводою. У 1894 році він вигнав з свого села грецького старосту/владику, який хотів замінити болгарського священика на грецького. У 1898 році брат Виндо Стоян був убитий підкупленою владикою людиною.
Переслідуваний османською владою, змушений був ховатися в Енідже Вардар з своїми братами і синами, де приєднався до чети Іванчо Карасуліята у 1902 році. У 1908 році після Молодотурецької революції на нетривалий час гайдуцька боротьба припинилась, Виндо став легальним громадянином, але через деякий час боротьба поновилась. Воєвода Виндо загітував інших воєвод, щоб вони з четами повернулись до Македонії аби дати османам бій в горах Кожух і Паяк. Взимку Виндо відійшов до Болгарії, повторно повернувся до Македонії у 1910 році разом з іншими воєводами.
Коли почалася Перша Балканська війна в 1912 році, Виндо Гьошев пішов до македонського ополчення у Першу окрему партизанську роту[3]. Біля селища Крива 9 жовтня 1912 року ополчення розбило османську армію, а 19 жовтня допомогло грецькій армії звільнити Енідже Вардар. 15 грудня Виндо Гьошев і його син були арештовані й осуджені на смерть. Були відправлені до в'язниці «Еді куле» в Солуні, звідки Георги встиг втекти, а воєвода Виндо був спочатку підданий тортурам, побитий, потім залишений без їжі, отруєний, і врешті-решт, убитий у 1917 році[4].
Син Виндо Гьошева — Георги Виндев (1890–1942) теж був воєводою.
Примітки
- Николов, Борис. ВМОРО — псевдоними и шифри 1893–1934, Звезди, 1999, стор.90
- болг. бойната гордост на Мъгленско
- «Македоно-одринското опълчение 1912–1913 г. Личен състав», Главно управление на архивите, 2006, стр.688.
- Бабев, Иван, «Македонска голгота», ТАНГРА ТанНакРа, София, 2009 г., стр. 450:
Джерела
- Статия от Илюстрация Илинден за войводата[недоступне посилання з червня 2019]
- Тюлеков, Димитър. «Обречено родолюбие. ВМРО в Пиринско 1919–1934 г.», Благоевград, 2001.
- Бележити българи, т. VІ (съставител и отг. ред. Пл. Павлов), С., 2012.
- Националноосвободителното движение на македонските и тракийските българи 1878–1944, Т. III, София, 1997, с. 343 и сл.;
- Йонов, М. Жалби и съдба на българите в Македония през Балканските войни, 1912–1913 г. , София, 1998, с. 78-79, 238–239;