Винник Іван
Іван Винник (* 1898, м. Долина, (тепер Івано-Франківська область) — 10 березня 1985, м. Нью-Йорк, США) — український військовик, поручник Армії УНР, учасник Першого та Другого Зимових походів Армії УНР.
Винник Іван | |
---|---|
Поручник Майор (в еміграції) | |
| |
Загальна інформація | |
Народження |
1898 м. Долина, (тепер Івано-Франківська область) |
Смерть |
10 березня 1985 м. Нью-Йорк, США |
Національність | українець |
Військова служба | |
Приналежність | УНР |
Вид ЗС | Армія УНР |
Війни / битви |
Перший зимовий похід Другий зимовий похід |
Нагороди та відзнаки | |
Життєпис
Народився у 1898 році в місті Долині в Галичині.
На початку 1919 року стає курсантом Житомирської юнацької школи (інша назва «Спільна військова школа»). Навчався і служив у пішому відділу, який очолював полковник Павло Вержбицький. 5 листопада 1919 року підвищений до першої старшинської ранги.
У грудні 1919 року разом із своєю сотнею спробував придушити заколот отамана Волоха, але був захоплений в полон. У своїх спогадах Іван Винник так описував ці події :
У м. Любарі збунтувався отаман Волох, захопивши державну скарбницю. Відібрати її вислано старшинську сотню, але нас було замало — Волохівці оточили нас і змусили до здачі зброї. До вечора тримали нас у полоні, намовляючи прилучитися до Волоха та загрожуючи видачею нас большевикам. Одначе з наступом темряви нам пощастило поодинці вивтікати до військ Головного Отамана Симона Петлюри.
Згодом, разом із іншими курсантами брав участь в арешті начальника школи полковника Вержбицького, який пропонував розпустити школу та припинити боротьбу. Зрештою, школу було не розпущено, а перейменовано в Юнацький Залізний полк при 3-ій Залізній дивізії Армії УНР. Командиром полку призначено підполковника Валентина Трутенка.
26 грудня 1919 білогвардійська кіннота атакувала Юнацький полк, коли той був на марші. 15 юнаків у кінному ладі мусили протистояти ворожим кіннотникам. Після того бою, як згадував Іван Винник:
кожен, хто міг, втікав і потім приєднувався вже до інших частин
Продовжував службу в складі 1-ї Запорізької дивізії.
В еміграції
Перебував разом із Армією УНР у таборах інтернованих.
Згодом емігрував до США, проживав у Нью-Йорку. Брав активну участь у громадській діяльності, обіймав посаду скарбника Орденської Ради Ордена Залізного Хреста Армії УНР. Брав участь у виданні книги «У 50-річчя Зимового Походу Армії УНР»[1].
Помер 10 березня 1985 в Нью-Йорку, похований на цвинтарі святого Андрія в Саут-Баунд-Брук[2].
Нагороди
Нагороджений орденом Залізного хреста УНР, орденами Хрест Симона Петлюри, Воєнний хрест (УНР) та Хрест Відродження.
Примітки
Джерела
- Винник І. Бої Житомирської пішої юнацької школи // За Державність. — Варшава, 1939. — № 9. — С. 170.
Посилання
- Фото окремих вояків Армії УНР: Іван Винник
- Ярослав Тинченко. Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2
- Житомирська юнацька школа (Спільна військова школа)