Високий Атлас

Високий Атлас (араб. الاطلس الكبير‎, фр. Haut Atlas; Шаблон:Lang-shi) — гірський хребет у складі Атлаських гір, розташований на заході Північної Африки на території Марокко. Хребет тягнеться від узбережжя Атлантичного океану (мис Гір) до кордону з Алжиром на сході. Довжина хребта становить близько 700 км.

Високий Атлас
31°03′43″ пн. ш. 7°54′58″ зх. д.
Країна  Марокко
Система Марокко
Тип гірський хребет
матеріал Осадові гірські породи
Висота 4167 м
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 2547766
Високий Атлас
Високий Атлас (Марокко)
 Високий Атлас у Вікісховищі
Мапа Атлаських гір

Хребет є місцем відомих палеонтологічних розкопок, в результаті яких були знайдені кістки невідомого раніше пращура динозаврів — атлазавра, який жив на території Марокко 180 млн років тому.

Високий Атлас утворює сточище багатьох річкових систем. Більшість річок, що не пересихає влітку, течуть у північному напрямку, даючи можливість людям селитися уздовж них. Кілька ваді і сезонних річок закінчуються в пустельних районах на південь і схід від хребта. Річка Дадес, притока Драа, і Тодра прорізають у хребті найкрасивіші ущелини — ущелини Дадес і Тодра. 

Опис хребта

Західна частина

На заході хребет складається переважно з вапнякових плато, які оточують центральний гранітний масив, в який входить найвища вершина хребта і всього Атласу — гора Тубкаль (4165 м). У південному напрямку і до Атлантичного океану хребет різко обривається, переходячи в узбережжя і хребет Антиатлас. На північ, у напрямку до Марракешу, схили хребта пологіші. Ця частина хребта найдавніша, була утворена в юрський і крейдовий періоди . Масиви розділені глибокими ерозійними долинами.

У районі гори Джебель-Тубкаль організований національний парк Тубкаль, створений в 1942 році.

Центральна частина

Схожий на колорадські плато і каньйони ландшафт простягається від Азілала до Варзазату. Гірські рівнини розташовуються на висотах 2500 м, а кілька піків перевищують 4000 м. Найвища гора цього району — Джебель-Мгуні (4068 м)

Східна частина

Східна частина хребта за висотою набагато нижча (до 1500 м) і складається з коротких мергелисто-вапнякових гірських пасом, розділених між собою депресіями. З плато цієї частині хребта бере початок річка Мулуя. Найвища точка — гора Джебель-Аячі (3747 м). Висота хребта на схід спадає і ландшафт набуває пустельного характеру.

Клімат і флора

Хребет є межею кліматичних регіонів, відгороджуючи узбережжя з його середземноморським кліматом від температурних впливів Сахари, які особливо інтенсивні в літній період. Це обумовлює сильний перепад температур уздовж хребта. Верхня частина гір взимку покрита сніжним покривом, завдяки чому можливі заняття зимовими видами спорту. Сніг не тане до кінця весни, особливо з північного боку хребта.

Високий Атлас формує дощову тінь, тому північно-західні навітряні схили гір, звернені до океану, мають набагато більше опадів, ніж південно-східні. На цих вологих схилах до висоти 1500 м ростуть ліси з вічнозелених твердолистих оливкових і ріжкових дерев, олеандру з домішкою сандараку, до 1800 м — з кам'яного дуба, а до 3000 м — чагарники ялівцю, вище — остепнені луки. Сухіші південні і східні схили вкриті заростями берберської «туї» (сандараку) і ялівцю.

Література

Ресурси Інтернету
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.