Висоцький Микола Петрович
Висоцький Микола Петрович (* 12 жовтня 1751 — † 1827) — генерал-майор, флігель-ад'ютант, фаворит Катерини II з дворянського роду Висоцьких.
Висоцький Микола Петрович | |
---|---|
Висоцький Микола Петрович | |
Народився | 12 жовтня 1751 |
Помер |
1827 Златопіль |
Громадянство | Російська імперія |
Місце проживання | Москва, Златопіль |
Діяльність | командир Харківського гусарського полку |
Знання мов | російська |
Титул | флігель-ад'ютант |
Військове звання | Генерал-майор |
Конфесія | синодальне Православ'я |
Батько | Петро Єгорович Висоцький(пом.1785) |
Мати | Пелагея Олександрівна Потьомкіна |
Родичі | Висоцькі |
У шлюбі з | Марія Іванівна Наумова |
Нагороди | |
| |
Біографія
Один з десяти дітей Петра Єгоровича Висоцького та Пелагеї Олександрівни, тобто по материнській лінії небіж Потьомкіна. Збереглися листи батька П. Є. Висоцкого, написані до Г. О. Потьомкіна в період Російсько-Турецької війни, де він ретельно просить про сина, випущеного з Кадетського Корпусу: який будучи на Кубані у «Володимирському» драгунському полку, отримав напад ворога, був вельми поранений, а опісля був знайдений між убитих тіл — за прикметою ледве наявного ще дихання. І хоча від тих ран він і вилікувався, але у цілковите здоров'я не прийшов і тепер, після звільнення, знаходиться у мене, — зроби батьківську милість — щоб узятий він був у Гвардію, хоча із зменшенням чину. З 16 лютого 1778 по 11 жовтня 1783 — командир Харківського гусарського полку, кавалер орденів Святого Георгія (1785), Святого Станіслава і прусського ордена Святої Анни. У 1779 — 1780 роках був офіційним фаворитом Катерини II, від якої отримав 300000 рублів. З 1797 — у відставці. На зламі XVIII та XIX століть у Москві відомі люди будувалися на вулиці Басманній. Побудував свій палац тут біля Красних Воріт поруч з чудовим храмом Петра та Павла і Висоцький.
У 1801 році стає господарем Златопільських (Гуляйпільських) земель, улаштовує тут свою резиденцію і головне управління багатьма селищами.
Ось як у Записках сучасника С. П. Жихарєв[1] описує Великий Бал у Висоцьких напередодні Різдва 6 січня 1805 року: Кузини наші, княжни Борятинські, показували мені свої вбрання … мережива, мережива, мережива, були в чверть аршина шириною, багато грошей залишено в магазині мадам Обер-Шальме! Достатньо було б на річне харчування іншому сімейству. Недарма старі перейменували цю Обер-Шальму в Обер-шельма. (Надалі, в 1812 році ця здирниця російських баринь завідувала столом Наполеона і не знайшла нічого кращого, як влаштувати кухню в Архангельському Соборі. Вона пішла за залишками французької армії і загинула з нею, була вбита козаками. Ми з Петром Івановичем їздили поглянути на освітлені вікна будинку Висоцького, — він був схожий на казковий корабель. Свічки горіли і в східній частині корпусу, де розміщувалася парадні сходи і велика зала. І з боку суворого вуличного фасаду з шести колонним портиком і широкими вхідними сходами з обох боків. І на другому поверсі, де були балкони, обрамлені кованим металом у всю ширину портика і сходів. І з боку округленої частини рогу будинку. Будинок відокремлювався від проїжджої частини вулиці ланцюгами на стовпах. І вся Басманна до М'ясницьких Воріт загачена екіпажами … все цуги, цуги. Кучерам роздавали по калачe і розносили по склянці пінника. Це по-барському. Музика чутна здалеку, Екозес і А-ля-Грек так і змушують підстрибувати. Великий Бал самий блискучий, запрошення по квитках найкращого суспільства — сімейство кн. Долгоруких, Апраксіна, кн. Голіціних, Лопухіна, кн. Гагаріна, Пушкіних, А.Тучкова, П. І. Кутузова, кн. Куракіна, Губернського Голови П. М. Дашкова і інші, і інші. Дашков, незважаючи на огрядність, надзвичайно легкий на ногу. Всі танці розподілені стараннями матінок і тіточок. Вбрання 1805 року спів-звучні з французькими, напівлегкі … і діаманти, діаманти, краса, витонченість і … розкіш. Молоді пані та юні діви скидали з плечей соболя, дорогоцінні хутра, і впурхували в освітлені зали. Внутрішній простір будинку був незвичайний. Завдяки генію М. Ф. Казакова, кут двоповерхових корпусів заповнив округлений простір, що надавало парадну урочистість і затишок. З вітальні трипелюстковою форми, опорядженої дерев'яними стінами, через велике потрійне вікно у двір відкривався мальовничий краєвид на Сокільниче поле. Москва веселилася, як ніколи. Золотий Вік Катерини був ще близький, Росія за час правління чотирьох жінок зміцніла, розширилася, збагатилася. Москва відрізнялася особливою гостинністю — на званий обід виставлялися на столи відразу всі страви. І гість, при бажанні, міг відправити до себе додому будь-яку вподобану страву. Частування було на славу. Були оранжерейні фрукти, груш і яблук — безодня, «конфект» купи, прохолоджувальних безліч, а про вечерю і говорити нічого. Що за осетер, стерлядь, що за вершкова телятина і гречанка-індичка, тобто вгодована волоськими горіхами! Бог знає чого не було! Шампанське лилося, як вода. У прості дні був відкритий стіл, тобто приходили обідати щодня хто хотів, будь тільки охайно одягнений і веди себе за столом чинно. І скільки б за столом не сіло людей, завжди для всіх вистачало наїдків. Гостинність, широта прийому московського господаря, пригощали вишуканим і рясним столом осіб на 200, а то і більше, вражає уяву. Але так БУЛО!
Дружина Марія Іванівна(у дівоцтві Наумова (нар.1766 — пом.1832), донька власників садиби Золіно[2], яку у спадщину набув від дружини Микола Петрович і досить суттєво перебудував одночасно з розбиттям парку та краса яких полонила багатьох російських митців. Володів цією садибою до 1821 року). Висоцькому також належала Садиба Свіблово та Кленково. Інше ж джерело[3] вказує, що дружиною була Марія Іванівна Кошелєва (нар.9 червня 1761 — пом.2 червня 1820).
Помер у 1827 році. Похований на території Миколаївської церкви у Златополі; надгробок не зберігся.[4]
Меценатство
Микола Петрович Висоцький був головним натхненником і будівельником храму Великого Вознесіння біля Нікітських Воріт у Москві. Він сприяв виконанню усного заповіту князя Григорія Олександровича Потьомкіна про будівництво прекрасного храму в пам'ять негласного його одруження з Катериною II. Під час обряду одруження, яке проходило в церкві біля «Самсона» на Виборзькій Стороні в Санкт-Петербурзі, вінці тримали … племінник граф О. М. Самойлов і М. С. Перекусіхіна, наближена Імператриці. Після таємного зберігання вінців у сімействі графа О. М. Самойлова вони були передані в храм Великого Вознесіння біля Нікітських Воріт у Москві. У храмі Великого Вознесіння поховані мати князя Г. О. Потьомкіна, Дарія Василівна і сестра, Пелагея Олександрівна Висоцька. Це бабуся і мати М. П. Висоцького.[5]
Ім'я Висоцького в пам'яті златопільців пов'язане зі спогадами про благородну щедрість та панське «хлібосольство». За сприяння генерала було розібрано стару дерев'яну Успенську церкву і на її місці побудовано кам'яну. Це був єдиний кам'яний православний храм в Златополі, населений на той час переважно католиками та євреями. Нова церква була закладена в ім'я Святого Миколая.
Примітки
- Степан Петрович Жихарєв «Записки сучасника» (рос.)
- Садиба Золіно(рос.)
- НАСЛЕДНИКИ СВЕТЛЕЙШЕГО КНЯЗЯ ТАВРИЧЕСКОГО.(рос.)
- Невмитий Ю. А. Новомиргородщина і декабристи. — Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2011. — С. 23 ISBN 978-966-1588-73-7
- Галина Висоцька Костянтинівна Будинок Висоцького — Нов. Басманна, 13. Його руйнують!(рос.)