Височина

Височина́ або височиня́ (англ. upland) — рівнинна ділянка земної поверхні з абсолютними висотами від 200 до 500 м (до 600 м[1]), що характеризується підвищенням відносно навколишніх просторів (наприклад, Подільська височина, Середньоруська височина тощо)[2][3]. Піднесеність переважно не має чітко виражених схилів. Височини, як і низовини, належать до рівнин, але протиставляються їм у абсолютних висотах[4]. Термін «височина» отримав широке застосування в номенклатурі форм рельєфу пострадянських країн[4].

Височинами можуть також називати ділянки, що лежать вище навколишніх територій[5].

Більшість височин характеризуються значною розчленованістю річковою і яружно-балковою мережею[1]. Височинам властиві інтенсивні денудаційні процеси, матеріали денудації виносяться на прилеглі низовини[1].

Генезис

Утворення височин пов'язане з геологічною будовою і тектонічними рухами[1]. Так, в Україні відроги Середньоруської височини фіксують виступи кристалічного фундаменту; Донецька височина є залишком домезозойського фундаменту Донецької складчастої споруди[1]. Висхідні неотектонічні рухи на південно-західному схилі Східноєвропейської платформи призвели до формування Волинської і Подільської височин[1]. Підняття окремих блоків фундаменту сформували Придніпровську і Приазовську височини[1].

Класифікація

За морфологічними ознаками розрізняють:

  • горбисті височини,
  • хвилясті височини,
  • плескаті височини[1].

За генезисом виділяють:

  • денудаційні (Волинська);
  • пластово-денудаційні (Середньоруська);
  • структурно-денудаційні (Приазовська);
  • цокольні (Донецька)[1].

В Україні

В Україні височини займають 25% площі держави. Найбільшими височинами є: Волинська, Подільська, Придніпровська і Приазовська[5].

  • Придніпровська височина
  • Донецька височина
  • Приазовська височина
  • Волинська височина
  • Подільська височина

Див. також

Примітки
  1. Ковальов П. В. Височина // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989. — Т. 1 : А — Ж. — 416 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-005-0.
  2. (рос.) Подобедов Н. С. Общая физическая география и геоморфология. — М.: Недра, 1973.
  3. (рос.) Возвышенность // Краткая географическая энциклопедия : [у 5 т.] / гол. ред. А. А. Григорьев та ін. — М. : Советская энциклопедия, 1960. — Т. 1 : Ааре — Дятьково. — 563 с.
  4. Возвышенность // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  5. Височина // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.