Витіснення нафти діоксидом вуглецю

Витіснення нафти діоксидом вуглецю — метод збільшення нафтовіддачі пластів.

Для підвищення нафтовіддачі пластів двоокис вуглецю застосовують у вигляді водного розчину (карбонізованої води) і у зрідженому стані у вигляді облямівки, яка просувається цією водою. Вуглекислий газ СО₂ при температурі 20 ⁰С під впливом тиску 5,85 МПа перетворюється в безбарвну рідину густиною 770 кг/м³, критична його температура 31,05 ⁰С, критичний тиск 7,38 МПа. СО₂ добре розчиняється у воді і нафті, істотно змінюючи їх властивості: зменшується в'язкість нафти, значно зростає її об'єм, знижується поверхневий натяг нафти на межі з карбонізованою водою, поліпшуються її миючі та нафтовитісняючі властивості.

Двоокис вуглецю, розчиняючи карбонатний цемент, збільшує проникність пористого середовища, а при контакті з нафтою екстрагує з неї легкі вуглеводні. Якщо у нафті міститься достатньо легких вуглеводнів, а пластовий тиск і температура відповідають критичним параметрам утворюваних сумішей, то можуть виникати умови змішуваності нафти з двоокисом вуглецю. У результаті дії названих факторів нафтовіддача при використанні СО₂ може зростати на 10—15 % у порівнянні з нафтовіддачею при звичайному заводненні.