Владимиров Леонід Семенович

Народився в родині єврейського робітника Самуїла Островського. Навчався в початковій школі.

До 1917 року працював слюсарем кустарних майстерень та на заводах сільськогосподарського машинобудування «Кличко» і «Ельворті» в місті Єлисаветграді.

З лютого 1917 року — міліціонер, потім — червоногвардієць Єлисаветградського загону Червоної гвардії.

Член РСДРП(б) з травня 1917 року.

У 1918 році був членом Одеського більшовицького підпілля. У цей період змінив прізвище та ім'я—по-батькові на Владимиров Леонід Семенович.

З початку 1919 року — командир партизанського загону, який діяв в районах Тирасполя і Одеси. З 1919 року служив у Червоній армії: комісар 404-го полку, комісар бригади, командир 403-го полку 45-ї дивізії РСЧА. Після поранення демобілізувався з армії, був командиром полку міліції в Києві.

З 1922 року — на господарській роботі. У 1922—1924 роках — директор київських заводів «Більшовик» та «Червоний орач», директор групи машинобудівних заводів у місті Києві.

З 1924 по 1925 рік навчався на вищих повторних марксистських курсах при ЦК КП(б)У.

У 1925—1927 роках — завідувач відділу місцевої промисловості в місті Києві.

У 1927—1930 роках — завідувач Харківського міського відділу комунального господарства.

У 1930—1933 роках — директор Харківського паровозобудівного заводу.

29 листопада 1933 — 31 серпня 1937 року — директор заводу Уралмаш Свердловської області.

1 вересня 1937 року заарештований органами НКВС. Розстріляний у місті Свердловську 14 січня 1938 року.

Посмертно реабілітований у листопаді 1956 року.

• орден Червоного Прапора
• орден Червоної Зірки
• медалі

• Неизвестный Уралмаш. История и судьбы. — Уральское литературное агентство, 2003. (рос.)
• Дело Владимирова