Внутрішнє вухо

Внутрішнє вухо (лат. auris interna) — один з трьох відділів органів слуху і рівноваги, який через свою хитромудру форму називається кістковим лабіринтом.[2][3]

Внутрішнє вухо
Равлик та присінок (передвер'я).
Деталі
Артерія Лабіринтна артерія
Ідентифікатори
Латина auris interna
Анатомія Грея subject #232
MeSH D007758
TA98 A15.3.03.001
TA2 6935
FMA 60909[1]
Анатомічна термінологія
Внутрішнє вухо. Ілюстрація з підручника анатомії Грея .

Анатомія

Кістковий лабіринт

Кістковий лабіринт складається з присінку, завитки (спірально закручений в 2,5 оберти канал) і півколових каналів[4]. Завитка знаходиться попереду, а півколові канали позаду, між ними розташована порожнина неправильної форми — присінок.

Перетинчастий лабіринт

Всередині кісткового лабіринту знаходиться перетинчастий лабіринт, який має також три частини, але менших розмірів, а між стінками обох лабіринтів знаходиться невелика щілина, заповнена прозорою рідиною — перилімфою.

Функція

Кожна частина внутрішнього вуха виконує певну функцію:

  • Завитка є органом слуху.

Звукові хвилі, які з зовнішнього слухового проходу через середнє вухо потрапляють у внутрішній слуховий прохід, у вигляді вібрації передаються рідині, що заповнює завитку. Всередині завитка знаходиться основна мембрана (нижня перетинчаста стінка), на якій розташований кортіїв орган — скупчення особливих слухових волоскових клітин, які через коливання перилімфи сприймають слухові подразнення в діапазоні 16-20000 Гц, перекодовують їх у нервові імпульси і передають на нервові закінчення VIII пари черепномозкових нервів — присінково-завиткового нерва; далі нервовий імпульс надходить у корковий слуховий центр головного мозку.

  • Присінок і півколові канали — органи відчуття рівноваги і положення тіла в просторі.

Півколові канали розташовані у трьох взаємно перпендикулярних площинах і заповнені напівпрозорою драглистою рідиною; всередині каналів знаходяться чутливі волоски, занурені в рідину, і при найменшому переміщенні тіла або голови в просторі рідина в цих каналах зміщується, натискає на волоски і породжує імпульси в закінченнях вестибулярного нерва — в мозок надходить інформація про зміну положення тіла. Робота вестибулярного апарата дозволяє людині точно орієнтуватися в просторі. Навіть при найскладніших рухах — наприклад, стрибнувши у воду з трампліна і при цьому кілька разів перекинувшись в повітрі, у воді нирець миттєво дізнається, де знаходиться верх, а де низ.

Посилання
  1. Foundational Model of Anatomy
  2. Неттер Ф. (2004). Атлас анатомії людини (переклад Цегельского А.А.). Львів: Наутілус. с. 592. ISBN 966-95745-8-7.
  3. Human Anatomy & Physiology (вид. 7th). Benjamin Cummings. 2006. ISBN 978-0805359091.
  4. Кістковий лабіринт
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.