Войцеховичі
Войцеховичі (пол. Wojciechowiczowie, рос. Войцеховичи) — козацько-старшинський, а пізніше також дворянський рід.
Войцеховичі | |
---|---|
Ср. Прус | |
Опис герба: >>> | |
Родоначальник: | Іван Войтехович |
Підданство: | Річ Посполита |
Походження
Нащадки Івана Войтеховича, «обивателя Седнівського» (†1673 р.).
Опис герба
У блакитному полі п'ятикутний хрест, супроводжуваний знизу підковою (Ср. Прус).
Щит увінчаний дворянськими шоломом і короною. Намет блакитний, підбитий сріблом.
Родова схема
Іван (Богдан) Войтехович (*? — †1672)[1]
- Богдан (Афанасій) Іванович (*? — †до 1705)[2]
- Степан Богданович (*? — †1711)[3] ∞ Марія Тарнавіотівна (*? — †після 1760)[4]
- Іван Богданович (*? — †1730)[9]
- Петро Іванович (*? — †?) ∞ Марія Данилівна Тарновська (*? — †1700)[10]
- Петро Богданович (*? — †1723)[11] ∞ Анна Павлівна Полуботок (*? — †після 1730)
- Катерина Богданівна (*? — †?) ∞ Криштоф Самійлович Фридрикевич (*? — †1700)[12]
- Данило Іванович (*? — †?)[13]
- Степан Іванович (*? — †?)[14]
Примітки
- поселив слободу Жовідь, відібрану в нього поляком Фащем; "приятель" Чернігівського полковника Івана Аврамовича [Вибельского], від якого 15 березня 1657 р. отримав універсал з дозволом осадити слободу на урочище і селище Московським, між с.с. Пекурівка і Конотопом; 7 грудня 1657 р. Чернігівський полковник Іоанникій Силич підтвердив цей дозвіл, та дозволив йому в слободі "горелки палити, пива робити и мед ситити и все на пожиток свой привлащати"; 2 червня 1658 р. через Захарія Лучніковского, висланого від Іоанникія Силича, Чернігівського полковника, розмежувався зі своїми сусідами; власник слободи Дубровно, Седнівської волості (1658); обиватель Седнівський
- підписок Генеральної Військової Канцелярії (1669); їздив в Москву в числі інших посланцем від Сіверського гетьмана Дем'яна Многогрішного (1669); Полтавський полковий писар (1672); "Через чималий годину в бесурманскіх зостоячі руках, здорове і субстанцію свою порушив" (до 1672); канцелярист Генеральної Військової Канцелярії (1672-1674); їздив посланцем гетьмана Самойловича до Москви (1674); сотник Седнівський (1680); значний товариш полку Чернігівського, житель Седнівський (1687). — 9 січня. 1672 г. — отримав універсал гетьмана Многогрішного на сл. Дубровно, Седнівської сотні, з посполитими людьми; 26 Березня. 1673 г. — отримав універсал гетьмана Самойловича на сл. Дубровку з млином на р. Рудці проти с. Смічіна про трьох колах і на с. Жовідь з млином на р. Жовідь про двох колах; 1 Березня. 1673 р розмежував землі с. Жовідь і с. Горська через висланого від гетьмана генерального бунчучного Леонтія Полуботка; 24 серпня 1687 році отримав універсал гетьмана Мазепи на с. Жовідь, Дубровно і два млина на р. Смячі і на р. Жовідь про шести колах; купив від Городницького сотника Василя Певна грунти, на яких осадив його син Іван (№ 6) слободку Певневщіну
- знатний військовий товариш (1705-1710); реєнт Генеральної Військовий Канцелярії (1711); 8 травня 1705 році отримав з братами Іваном і Петром гетьманський універсал на с. Жовідь і доходи з тамтешнього млина; 15 февр. 1710 році отримав з братами Іваном і Петром гетьманський універсал на с. Жовідь і с. Дубровно; †1711 року в Прутському поході під Кам'янцем-Подільським
- 25 травня 1712 р отримала з дітьми гетьманський універсал на діставшийся чоловікові її по розділу з братами маєтності: на двір в Седневі, хутір там же з підсусідками і броварем, гаї, сіножаті і поля під Седневом і в Городницькій сотні; на половину млина на р. Смячі у Червоних Гір (інша половина належала Петру Войцеховичу (№ 7)), на поля і грунти Гусавцовські при с. Дубровно і на два двори там само, за нею Городницької сотні в с. Дубровно 8 хат (1760)
- бунчуковий товариш
- з 1737 - значковий товариш Чернігівського полку; полковий комісар (1738-1739); "был в надсмотрении форпостов, учрежденных по причине бывшей тогда опасной прилипчивой болезни" (1739-1740); зустрічав, в числі інших, повноважного Турецького посла (1740); 5 червня 1741 г. - військовий товариш; так само в 1753 р.; жив в с. Жовідь (1750); володів частиною с.с. Жовідь і Дубровно
- J. O. Reich
- корнет лейб-кірасирського полку (1730-1737)
- канцелярист Генеральної Військової Канцелярії; знатний військовий товариш (1705-1712); сотник Городницький (до 1730 р.). - 13 січня 1711 р. отримав гетьманський універсал на млин Певневський на р. Городці з грунтами і осаджені їм на них слобідка і на млин при с. Жовідь - маєтності, що дісталися йому по розділу з братами; 1 березня 1712 р. розмежував слободку Певневщіну з п. Фридрикевичівною; † до 1730 р "на службі"
- донька бунчукового товариша; в другому шлюбі за Петром Андрійовичем Кондзеровським (*? — †після 1792), військовим товаришем
- військовий канцелярист (1705); знатний військовий товариш (1710); сотник Седнівський (1712-1723); їздив з чолобитними наказного гетьмана Павла Полуботка в Москву (1723), де і † 20 лютого 1723 р від гарячки; похований в церкві св. Георгія в Седневі 22 березня 1723 г. - Володів половиною млина на р. Смячі у Червоних Гір, с. Жуковичами (Киселювської сотні) і с. Жабчичами (Городницької сотні), отриманими ним від тестя; на грунтах с. Жабчич поселив сл. Жабчицьку
- сотник Седнівський (1699-1700)
- канцелярист Генеральної Військової Канцелярії (1672); Полтавський полковий писар (1677-1682); канцелярист військовий, "присланий" гетьманом Мазепою на сотництво Орлянське (1698)
- товариш військовий (1669); їздив від гетьмана Дем'яна Многогрішного в Москву посланцем до царя (1669); сотник Любецький (1671)
Джерела
- Gajl T.: Polish Armorial Middle Ages to 20th Century. — Gdańsk: L&L, 2007. — ISBN 978-83-60597-10-1 (біл.)
- Малоросійський гербовник, с. 26
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.