Воловенко Ігор Іванович

Народився 1975 року в селі Новоселівка (Гайсинський район, Вінницька область), закінчив середню школу села Бубнівка. Проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. Демобілізувавшись, одружився; з 1994 року працював складачем поїздів паливно-транспортного цеху ДТЕК Ладижинська ТЕС.

13 липня 2015 року мобілізований; старший солдат, старший оператор відділення взводу спостереження та технічних засобів розвідки розвідувальної роти, 59-та окрема мотопіхотна бригада. Брав участь в боях на сході України.

5 липня 2016 року в пообідню пору під час огляду взводного опорного пункту біля села Троїцьке (Попаснянський район) підірвався на протипіхотній міні.

8 липня 2016-го похований в селі Новоселівка.

Без Ігоря лишилися батьки Іван Петрович та Марія Феодосіївна, дружина Олена Володимирівна, донька Вікторія 2003 р.н. та син Олександр 2005 р.н.

• указом Президента України № 363/2017 від 14 листопада 2017 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
• 17 лютого 2017 року в Бубнівській ЗОШ відкрито меморіальну дошку Ігорю Воловенку.

• Книга пам'яті
• Український Меморіал
• Воловенко Ігор Іванович^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}