Володар Борисфену (балет)

Картина перша

З далеких віків приходить до нас гусляр, щоб оповісти звідки пішла Україна-Русь і народ її, і неначе відкриває перед нами завісу часу…

На капищі дівчата прикрашають квітами і вінками поставу бога Перуна, перед яким має відбутися посвячення юнаків у воїни. На капище влітають хлопці, щоб відсвяткувати важливий у їхній долі день. Серед юнаків і юний княжич Кий. Душі молодих слов'ян переповнюють щастя і радість Кий вражений красою юної Зореслави. Вони йдуть назустріч один одному. Юнаки і дівчата зникають, і перед грізним Перуном вони залишаються вдвох. Звідусіль на капище поспішають люди. Усі чекають знаку великого Перуна, за яким житиме далі народ. Жерці розпочинають посвячення у воїни. Старший волхв виконує ритуал піднесення чаші із напоєм мужності. У ту мить, коли Верховний жрець вручає юному Кию меч, усе покриває темінь. Блискавки пронизують небо — сам Перун благословляє юнака на великі діяння. Усі падають ниці. Вітер розвіває одежі Великого волхва і юного Кия. Перед ними виникає видіння майбутнього: прекрасне місто — столиця великої держави. І це пророцтво закарбовується у душі юного Кия, він відчуває, що має здійснити великі діяння для свого народу.

Картина друга

На фоні тогочасної карти світу з'являються чужинські воїни на чолі з сином Аттіли — молодим і запальним Ірнеком. Гуни прийшли до берегів Дніпра-Борисфену не для війни, а запропонувати слов'янським воїнам виступити разом проти Візантії. Посли гунів пропонують укласти угоду і присягнути іменами своїх богів бути вірними у війні, яка має вирішити долю Європи. В розпалі святкування виникає бійка між юнаками, посвяченими у воїни, і гунами, які недостатньо поштиво поставилися до старійшин і молодих жінок. Кию й Ірнеку із трудом вдається вгамувати розбурхану юрбу… Зореслава налякана. Верховний жрець і старійшини благословляють Кия в похід.

Картина третя

Карта світу V століття. Перед нею проносяться воїни різних народів, серед яких і юний Кий із своїми воїнами. Чим ближче вони до кордонів могутньої імперії тим червонішою стає карта.

В світлому місті на Дунаї ніхто не передчуває страшної загрози, Юна Октавія, яка вперше отримала право взяти участь у традиційному карнавалі на честь богині кохання Венери, разом із коханим Феліціо, радіє життю і майбутньому. Радісно сприймають життя і їхні друзі. Враз на майданвриваються чужинські воїни. У них не має жалю до мирних людей. Феліціо кидається на захист Октаві і падає мертвим від меча гуна. Октавія, засліплена горем і страхом, ховається, але до неї кидається Ірнек і знущається над незахищеною дівчиною. В цю мить на майдан вривається Кий і стає між Октавією і Ірнеком. У серці юного слов'янина спалахує вогонь любові. Немов у мареві бачить Кий Зореславу, а Октавія бачить свого Феліціо. На митьзабувають вони про війну і горе. Ірнек вважає Октавію своєю здобиччю. Кий пропонує вирішити суперечку у двобої. Кий здобуває перемогу і як сильніший дає Октавії волю. Ірнек вражений силою і лицарством слов'янина. Кий розуміє, що гуни й далі сіятимуть смерть і руїни. Лицарська честь не дозволяє йому брати участь у цьому. Молодий княжич вирішує повернутися до берегів Дніпра-Борисфену.

Картина четверта

Кий з військом повертається на спустошену рідну землю. Серце княжича розривається від болю і гніву. Він має помститися чужинцям. Вмираюча жінка благає синаа принести води, але хлопчик не встигає донести джбанок. У сльозах він дивиться на Кия. Впавши на коліна, Кий випиває воду, немов дає клятву рідній землі і рідному народу, що поверне рідному краю спокій і мир. Вода з Борисфену наповнює його силою і незборимим духом.

Народ радісно зустрічає Кия, який розбив чужинське військо і звільнив рідну землю. Безмежне щастя юного князя-воїна, Зореслави і народу. Знову перед очима Кия постає видіння. Він бачить, як серед безкраїх полів і лісів на високих придніпровських горах постає величне місто — слов'янська столиця, яку нащадки на честь легендарного князя-воїна назвуть Київ.

Маленький хлопчик-гусляр починає оповідь про велике місто, яка стане столицею великої держави і великого народу.