Зубанов Володимир Олександрович

• 1975–1980 Комунарський гірничо-металургійний інститут, спеціальність «Електричні апарати», кваліфікація інженер-електромеханік.

Трудова діяльність пов'язана із Харцизьким сталедротово-канатним заводом — найбільшим підприємством України з виробництва сталевого дроту, канатів, металевого корду.

Після закінчення школи у 1974 році почав трудову діяльність на Харцизькому сталедротово-канатному заводі (ВАТ «Силур») учнем слюсаря. На завод повернувся і після закінчення інституту. Пройшов шлях від майстра до начальника сталедротового цеху.

У 1990 році його було призначено заступником директора з економіки, у 1993 році — директором з економіки i фінансів, а у 1998 році — першим заступником генерального директора заводу.

У 1999 році Володимир Зубанов став головою Правління — Генеральним директором ВАТ «Силур».

• 1986–1989 роки — Депутат Харцизької міської Ради, м. Харцизьк, Донецька обл.
• 1989–1991 рік — депутат ВР СРСР.
• З 2002 до 2006 Народний депутат України 4-го скликання. Член Комітету з питань промислової політики та підприємництва.
• Народний депутат України 5-го скликання з травня 2006 до листопада 2007. Обраний від Партії регіонів, № 138 в списку. Член Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва
• В 2007 разом з Анатолієм Толстоуховим започаткував проект «Україна: історія великого народу», спрямований на популяризацію історії українського народу.
• З 2007 до 2012 Народний депутат Верховної Ради VI скликання. Член Комітету з питань культури і духовності.
• Засновник Партії Державного нейтралітету України. Почесний Голова Партії.
• Один з авторів лібретто балету «Володар Борисфену»
• Засновник і Президент Благодійного фонду «Схід-Захід: разом», 2005 рік;
• Засновник і Президент Благодійного Фонду «Форум Українська національна ідея» липень, 2004 року.

• Орден «За заслуги» II ст. (24 серпня 2012) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 21-ї річниці незалежності України[4]

Олена Русина, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, у статті «„Проффессоры“ на марші. Плагіат із Вікіпедії і дива перекладу з російської», опублікованій 31 жовтня 2011 інтернет-виданням «Українська правда»[5], звинувачує Володимира Зубанова, який є головним редактором і упорядником видання «Україна — Європа: Хронологія розвитку. 1500–1800 рр.» (К.: Кріон, 2010), що вийшло у рамках проекту «Україна: історія великого народу», у порушенні ліцензій, що застосовані у Вікіпедії, при передрукові матеріалів цієї інтернет-енциклопедії.

У цій же статті говориться про застосування авторами зазначеної книги «сирих» автоперекладів з російської і англійської Вікіпедій — без належного наступного літературного редагування[5]. Зокрема, завдяки нередагованому автоперекладу ім'я іспанського художника Ель Греко трансформувалося в «Ялина Греко», німецько-угорський художник Бенджамін фон Блок став «Бенджаміном геть Блоком», німецький художник Еренштраль — «Ехренстрахлом», польський художник Єжи Сємігіновський — «Джерзі Семігіновським». Амеріго Веспуччі назвали «головним пілотом (штурманом) Іспанії». Найзнаменитіша площа Лондона Трафальгарська (англ. Trafalgar Square) в перекладі стала сквером.

5 червня 2012 голосував за проект Закону України «Про засади державної мовної політики», який посилює статус російської мови[6].

Одружений, має двох дітей.

• Українська національна ідея

• сайт ВРУ
• Чи справді «для Росії ми все»? Інтерв'ю з Володимиром Зубановим в газеті «День». № 108, середа, 23 червня 2010
• Політика і культура. Зубанов Володимир Олександрович