Володимир Лаврівський
Володимир Лаврівський (1850 — 1936, Львів) — один із співзасновників українського спортивного товариства «Сокіл», активний соціальний діяч, видавець.
| Володимир Лаврівський | |
|---|---|
| Народився |
1850 місце не відоме |
| Помер |
1936 Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Громадянство |
.svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща |
| Національність | українець |
| Відомий завдяки | пропагандист спортивного руху |
Життєпис
Володимир Лаврівський був вихованцем товариства «Січ» та учнем Кирила Трильовського, а на противагу Василеві Нагірному — духовним наставником спорттовариства «Сокіл». Склав перший український статут «Сокола» на основі чеського зразка й упродовж багатьох років видавав сокільські календарики.
Був комісаром староства Львова і, — як писав Богдан Трофим'як у монографії «Гімнастично-спортивні організації в національно-визвольному русі Галичини», — «одним з перших галицьких українців, хто підняв сокільський прапор над головами тогочасної української громади».
Відстоював українські ідеї, але не знаходив прихильників сокільства серед своїх ровесників, які називали його «безталанним ширителем сокільської думки». «Нащо нам соколи? — питали одні, — хіба ми поляки чи чехи, щоби забавлятися такими дурницями? — згадував, 17 липня 1892 року, у приміщенні «Народного Дому» студент університету Сильвестр Яричівський. Того дня намісник Львова статут не затвердив. Це сталося 3 серпня 1893 р., а 11 лютого 1894 р. українське львівське гніздо соколів провело свої перші Загальні установчі збори на підставі затвердженого статуту. Головою товариства обрали Василя Нагірного, а Володимира Лаврівського — заступником. 23 жовтня 1894 р. старшина товариства Лаврівський затвердив розроблений Володимиром Гнаткевичем сокільський однострій кавового кольору.
Перші роки діяльності українського «Сокола» виявилися непростими. Окрім матеріальної скрути, товариство потерпало від партійно-політичних суперечок. Зокрема, в українському «Соколі» сильним було проросійське лобі. «Москвофіли» ширили в маси ідеї про «одноплемінну Росію» від Карпат до Зеленого Клину та витісняли з українців австрійський авторитет.
1897 р. Лаврівського обрали головою Ювілейного комітету святкування 50-річчя скасування панщини. Серед присутніх зібралось багато москвофілів, які противилися такому вибору. Лаврівський, на знак протесту, склав повноваження.
У серпні 1900 р. випустив у світ перші два спортивні підручники українською мовою: «Lawn Tennis» (про теніс) і «Копана (Association Football)» (про футбол).
Щодо діяльності Лаврівського в подальші роки інформації майже немає.
Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 56.
Його батько Юліан — один з піонерів українського національного відродження, а син Юрій[1] — знаменитий артист розважального жанру та учасник групи «Веселий Львів».
Основні праці
- Календарі товариства «Сокіл» 1894—... років
- Лаврівський Володимир. Lawn Tennis. — Львів: Друкарня «Уділова», 1900. — 16 с.
- Лаврівський Володимир. Копана (Association Football). — Львів: Друкарня «Уділова», 1900. — 18 с.