Вояньцюйді

Вояньцюйді (кит. 握衍朐鞮; д/н 57 до н. е.) — 11-й шаньюй держави хунну в 5957 роках до н. е.

Вояньцюйді
Помер 57 до н. е.
Посада Шаньюй

Життєпис

Праонук шаньюя Ера, сина якого (діда Вояньцюйді) через малий вік було відсторонено від влади Сюйліху. Син західного тукі-вана (ім'я й діяльність невідомі). При народженні отримав ім'я Туцітан. Після смерті 59 року до н. е. Сюйлюй-Цюаньцюя за допомогою Чжуаньцюй, янчжі (дружини) останнього, та її брата східного великого цзюйкюя Дулункі зумів отримати трон в обхід синів померлого. Змінив ім'я на Вояньцюйді. Фактично владу розділив з дружиною й Дулункі.

Продовжив зусилля попередників щодо укладання мирного договору з імперією Хань. Негайно відправив молодшого брата Меньчжі до імператора Лю Бін'і.

Водночас наказав стратити сановників попереднього шаньюя, а потім почав переслідувати синів Сюйлюй-Цюаньцюя. Один з них Цзіхоушань втік на захід до Ушаньму, де панував жичжо-ван (заступник східного гулі-вана) Сяньхяньшань (сина східного тукі-вана — офіційного спадкоємця Цєдіхоу), який сам був спадкоємцем трону за заповітом шаньюя Хулугу, але внаслідок інтриг втратив цю можливість. Сяньхяньшань і Цзіхоушань перебралися до Китаю. На місце Сяньхяньшаня шаньюй призначив свого родича Босюйтана, а братів Сяньхяньшаня наказав стратити. Коли помер югянь-ван (намісник в роду Югянь) шаньюй поставив свого сина на його місце, але старійшини роду відмовилися підкорятися цьому рішенню, і рід Югянь пішов на схід, спроба повернути їх зазнала поразки.

Невдовзі Гусі-ван вимушен був відбивати новий напад племен ухуань, що стали фактично незалежними. Водночас погіршилися відносини очільників родів з шаньюєм. Тому 57 року до н. е. вони повстали проти Вояньцюйді, зібрали 40-50 тисяч війська й оголосили претендентом на трон Цзіхоушаня. Військо шаньюя, а він втік до західного тукі-вана, проте той відмовив Вояньцюйді в допомозі. Зрештоюй шаньюй наклав на себе руки. Новим володарем було оголошено Цзіхоушаня, що взяв собі ім'я Хухан'є.

Джерела

  • Cosmo, Nicola Di (2002), Ancient China and Its Enemies, Cambridge University Press
  • Whiting, Marvin C. (2002), Imperial Chinese Military History, Writers Club Press
  • Chang, Chun-shu (2007), The Rise of the Chinese Empire 1, The University of Michigan Press
  • Cosmo, Nicola di (2009), Military Culture in Imperial China, Harvard University Press
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.