Воєнна блокада

Воє́нна бло́када — форма операції у війні, що здійснюється сухопутними, військово-морськими та повітряними силами. Воєнна блокада може бути сухопутною, морською і повітряною, а частіше мішаною — сухопутно-повітряною або сухопутно-повітряно-морською.

Залежно від завдань, воєнна блокада буває:

• стратегічна — оточення ворожої країни або групи країн суцільними фронтами для її ізоляції від зовнішнього світу;
• оперативна — має на меті розрив комунікацій і створення суцільного кільця оточення оперативного угруповання противника для виснаження його сил і засобів;
• тактична — здійснюється оточенням окремих невеликих частин ворога, оборонних районів, вузлів опору або невеликих населених пунктів.

За масштабом охоплення території виділяють[1]:

• локальну – облога певного пункту, наприклад, м. Седан, Франція (30.08 – 03.09.1870);
• тотальну – переривання сполучення із зовнішнім світом, наприклад, підводна війна Німеччини проти Сполученого Королівства під час Другої світової війни).

За повнотою переривання контактів із зовні:

• повну – обмеження будь-яких контактів оточених із зовнішнім світом, наприклад блокада м. Сталінград (18.11.1942 – 01.02.1943);
• часткову – утруднення отримання певного блага чи нормальної життєдіяльності, наприклад блокада м. Ленінград (1941 – 1943).