Врамшапух
Врамшапух (вірм. Վռամշապուհ) — вірменський цар (400 (або з 389) — 414), який успадкував трон від свого брата Хосрова IV, якого за симпатії до Візантії було викликано до перського двору й там ув'язнено до «Фортеці забуття» («Ануш-берд»).
| Врамшапух вірм. Վռամշապուհ | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 389/400 — 414 | |||
| Попередник: | Хосров IV | ||
| Спадкоємець: | Хосров IV | ||
| Народження: | 4 століття | ||
| Смерть: |
414 Вагаршапат | ||
| Країна: | Велика Вірменія | ||
| Релігія: | Християнство | ||
| Рід: | Аршакіди | ||
| Батько: | Вараздат | ||
| Діти: | Арташес IV | ||
Правління
Врамшапух підтримував гарні стосунки з сусідами й відновив мир між ними. Так, за сприяння Врамшапуха між персами та римлянами в Месопотамії настав тривалий мир, що сприяло внутрішньому благоустрою краю, проникненню християнства до місць, де ще вперто утримувалось поганство (наприклад, до області Гогтан), і, зрештою, ознаменувалось винаходом у 405–406 роках вірменської абетки, з чого й почала розвиватись національно-християнська література вірменів. Головними сподвижниками Врамшапуха в цій справі були Саак і Месроп Маштоц. 414 року трон знову був переданий брату Врамшапуха Хосрову IV.
Джерела
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.