Вставай, Україно! (пісня)

«Вставай, Україно!» — пісня композитора Анатолія Сердюка на вірш Дмитра Павличка.

Вірш Дмитра Павличка під назвою «Пісня» був покладений на музику молодим композитором-піснярем із Запоріжжя Анатолієм Сердюком у січні 1991 і названий «Вставай, Україно!». Анатолій Сердюк на той час служив за контрактом музикантом військового оркестру МВС в Запоріжжі.

Перші публічні виконання твору відбулися 14 березня та 19 квітня 1991 року на обласних відбіркових турах фестивалю «Червона рута» в м. Запоріжжі в Палаці культури «Октябрьский». Протягом травня-серпня пісня неодноразово лунала на концертах за участю Анатолія Сердюка, а також у його виконанні на мітингах патріотичного спрямування, в ефірі запорізьких радіо й телебачення.

За показ відеоряду пісні 6 серпня 1991 по радянському телебаченню в передачі «Запоріжжя на УТ» голова Держтелерадіокомітету УРСР Микола Охмакевич отримав партійну догану (як член КПСС). Цією піснею зацікавився Комітет державної безпеки УРСР (КГБ), і її автор Анатолій Сердюк був внесений до так званого «чорного списку» КДБ.

У серпні 1991 «Вставай, Україно!» отримала призи від Народного Руху України, від української діаспори і звання «Найкращої патріотичної пісні» на фестивалі «Червона рута», який проходив у Запоріжжі. Вона пролунала там чотири рази: на конкурсних виступах 12 і 13 серпня, 17 серпня на гала-концерті переможців в Палаці спорту «Юність» і 18 серпня на закритті фестивалю на стадіоні «Металург». Там же, на урочистому закритті пісню високо оцінили гості фестивалю народні депутати УРСР Левко Лук'яненко, Павло Мовчан, Лесь Танюк, Микола Поровський, Степан Хмара, а В'ячеслав Чорновіл прямо на сцені подарував А. Сердюку за її виконання власного кишенькового годинника.

Наступного дня після закриття пісенного свята, 19 серпня 1991 року в СРСР відбувся політичний заколот («переворот ГКЧП»), який усунув від влади М. Горбачова. Анатолій Сердюк був відкликаний із відпустки і запрошений на «бесіду» до спецвідділу КДБ (так званий «шостий відділ») військової частини, в якій він на той час проходив військову службу. 21 серпня переворот закінчився перемогою демократичних сил, а через три дні, 24 серпня Україна була проголошена незалежною державою.

Пісня «Вставай, Україно!» набула нової актуальності, її стали часто транслювати республіканські радіо й телебачення, а в грудні 1991 р. Інформпрограма Держтелерадіо України визнала її «піснею-символом року».

Цей твір увійшов до першого альбому Анатолія Сердюка «Козацькому роду нема переводу» (1993, фірма звукозапису «Гарба», м. Київ), до компакт-дисків «Козацькому роду нема переводу» (2003, фірма звукозапису «ГроЛіс», м. Тернопіль), «Дух наш запорозький» (2004, студія «Навігатор», м. Запоріжжя), «А.Сердюк. Найкращі пісні 1991–2000 рр.», «Бороним рідний край» (2016 р.); до відеодисків DVD «Авторський концерт у Національній філармонії України» (2009 р.)«Чверть століття на сцені» (2013 р.), «Підтримай військо України!» (2014 р.); до нотного пісенника «Запоріжжя моє кохане» (2001 і 2004 рр., видавництво «Мотор Січ», м. Запоріжжя).

Пісню й виконання Анатолія Сердюка високо оцінив і автор вірша Дмитро Павличко, який на кількох концертах публічно про це заявляв: 16 жовтня 2009 р. на авторському концерті запорізького композитора в Національній філармонії України в Києві; 20 листопада 2013 р. на ювілейному концерті А.Сердюка в Запоріжжі; 24 березня 2016 р. на сольному концерті А.Сердюка в Будинку звукозапису в Києві.

Напередодні й одразу після проголошення Незалежності України пісня «Вставай, Україно!» мала великий резонанс у суспільстві, вона піднімала й згуртовувала українців, впливала на громадську свідомість, сприяла утвердженню суверенітету України. Під час Помаранчевої революції і Революції Гідності пісня «Вставай, Україно!» лунала на мітингах і акціях на київському й запорізькому Майданах у виконанні автора музики Анатолія Сердюка, а також у запису на запорізькому та Національному радіо. Вона залишається актуальною й зараз.

Текст, ноти і запис у форматі mp3 можна завантажити з офіційного сайту Анатолія Сердюка www.serduk.com.ua[1][2]