Втулкін Михайло Олексійович

Михайло Втулкін народився 24 березня 1929 року в селі-висілках (відрубі) Дунаївка (нині неіснуюче) поблизу села Великий Толкай Похвистневського району Самарської області.

Любов до поезії проявилася дуже рано, в 4-5-річному віці[1]. Старший брат навчався у школі і приносив додому книжки. «Муха цокотуха» К. І. Чуковського, «Багаж» С. А. Маршака та ін. Читав голосно, вголос, тому Міша запам'ятовував їх швидко, після чого переказував їх сусідам. Всі дивувалися, з якою легкістю, зовсім ще дитина, запам'ятовує такі довгі вірші. Читав маленький Міша вірші колгоспникам в полі, виступав на районних та обласних олімпіадах.

Не останню роль у вихованні поета зіграла його бабуся, Катерина Єремеївна Пиряєва, яка знала багато казок, пісень, голосінь. Вона була тим невичерпним джерелом, звідки Міша з дитинства пізнав поезію ерзянської народної казки.

В 7-річному віці залишився без батька. Батько, Олексій Гаврилович, вважався дуже грамотним для того часу. Він працював бухгалтером. Мати Ганна Нефедівна займалася сімейним господарству, в родині виховувалось четверо дітей.

Навчання Михайло починав у рідній Дунаївці, закінчив семирічку вже в селі Яблунівці. У 1948 році закінчив педагогічне училище у Великому Толкаї.

Вірші читав з будь-яких сцен, і в школі і технікумі. Служив на Тихому океані. Отримав звання капітан-лейтенанта. Після армії навчався в Саратовській юридичній школі, потім закінчив Мордовський державний університет.

Власні вірші почав писати в 1955 році, спочатку російською мовою. В такому починанні йому допоміг його вчитель, народний поет Мордовії Василь Радаєв. За його порадою, спробувавши писати ерзянською, Втулкін знайшов своє справжнє покликання. Через роки, Втулкіна назвали майстром ерзянського слова[2].

За своє життя встиг спробувати себе в різних професіях. Працював у прокуратурі, кореспондентом у газеті «Ерзяньська правда», нормувальником на ремзаводі. Керував літературним відділенням молодих ерзянських поетів при ерзянському журналі «Сятко».

Вірші, гуморески, фейлетони, літературні казки Втулкіна друкувалися в газетах і журналах з 1966 року[3]. Написав книги для дітей: «Сиянь пей» («Срібний зуб», 1977), «Сырнень шка» («Золотий час», 1981), «Ведьбайгине» («Росинка», 1992). У 1986 році вірші М. О. Втулкина увійшли до колективної збірки «Світлячок». Разом з народним письменником Мордовії Василем Радаєвим уклав збірку ерзянських легенд, переказів і казок (1977).

Писав оповідання, байки — «Али-баба ды ниленьгемень разбойникть» («Алі-баба і сорок розбійників»), «Овтонь кежть» («Ведмежа злість»), «Кши» («Хліб»), «Няка» («Лялька») тощо. У 1991 році у співавторстві видав книгу переказів та оповідань «Рав лангонь богатырь» («Волзький богатир») — про борця Михайла Борове. Михайло Втулкін — автор поеми «Эрзямас» («Арзамас»), творів «Эрзянь ава, зоря ава» («Эрзянка, зоря-жінка»), «Од таркав» («На нові місця») тощо.

Багато його творів стали класикою ерзянської літератури для дітей.

Живучи в Саранську, М. О. Втулкін часто бував на батьківщині, в Похвістнєвському районі, і в Куйбишеві (нині Самара), зустрічався зі своїми земляками-письменниками — Василем Радаєвим, Серафимою Люлякіной, Числавом Журавльовим. Завдяки Втулкіну, підтримувався зв'язок письменників Мордовії з самарськими ерзянськими поетами і письменниками.

• ЕРЗІАНА ерзянський літературний сайт
• Эрзянь морот (Нудей)
• Персональний сайт ерзянського поета Числава Журавльова
• Бібліотека літератури Мордовії
• Поети Мордовії