Відділ зарубіжної україніки Інституту книгознавства

Відділ створено 16 вересня 1991 року на базі фонду колишнього відділу спеціального зберігання літератури (спецфонд) Центральної наукової бібліотеки Академії наук УРСР (ЦНБ), де за часів Радянського Союзу зберігалися вилучені з загального обігу видання, що не дотримувалися офіційної ідеології. Спочатку відділ розміщувався в центральному корпусі бібліотеки (просп. Голосіївський, 3 у Києві), звідки в листопаді 2003 року був переміщений до будівлі на вул. Володимирській, 62. При цьому колекція реабілітованої літератури (понад 16 тис. одиниць зберігання) залишилася в центральному корпусі в загальному книгосховищі, де й зберігається дотепер.

Формування спецфонду в його нинішньому вигляді розпочалося у січні 1945 року. Література зберігалася в окремому книгосховищі і не була відображена в загальних каталогах бібліотеки (разом з книжками з відкритого доступу вилучалися також і облікові картки). Упродовж «хрущовської відлиги» (середина 1950-х — середина 1960-х років) до загального книгосховища було повернено майже третину видань із спецфонду, у той час як у період застою (1970-ті — 1980-ті роки) відбувався зворотний процес — полиці спецфонду знову поступово заповнювалися. Починаючи з 1987 року, бібліотеки, що мали у своїй структурі відділи спецзбереження, почали систематично отримувати накази Головлітів СРСР та УРСР «Про повернення книг до загальних фондів». У січні 1990 року останнім наказом Головліту УРСР і СРСР «Про повернення книг до загальних фондів бібліотек» спецфонди було скасовано. У вересні того ж року рішенням дирекції ЦНБ всі видання, що залишалися на той час у спецфонді, у вигляді єдиної колекції реабілітованої літератури були передані до новоствореного залу зарубіжної україніки[1].

На час відкриття фонд Відділу зарубіжної україніки налічував 1500 книг і 4300 журналів, а станом на січень 2018 року — понад 34 тис. одиниць зберігання книжкових, періодичних та продовжуваних видань. Переважна його частина — це друкована продукція гуманітарного профілю: історія, філософія, релігієзнавство, мовознавство, економіка, художня література. Значно меншою кількістю видань представлені природничі та технічні науки. Загалом книжкові видання фонду Відділу зарубіжної україніки НБУВ становлять понад 16 тис. одиниць зберігання, а періодика — понад 18 тис. У структурі фонду наявні три колекції: Українського Народного Дому (УНД), Ярослава Рудницького та Служби безпеки України. Зберігаються також надходження, видані в Україні після здобуття незалежності, що мають особливу історико-культурну цінність(т. зв. Підручний фонд)[2].

• Пошук зарубіжної україніки в поточному і ретроспективному планах.
• Наукове забезпечення формування фонду української діаспори, вивчення діяльності видавничих центрів україніки за кордоном, розробка теоретичних і методичних засад створення репрезентативної колекції видань зарубіжної україніки, співпраця з міжнародними бібліотечними організаціями.
• Забезпечення наукового процесу формування фонду зарубіжної україніки, його використання та введення в науковий обіг.
• Створення резервних цифрових копій цінних та рідкісних видань.
• Забезпечення комплексу робіт щодо оперативного бібліотечно-інформаційного обслуговування користувачів НБУВ фондами відділу та інформацією стосовно питань зарубіжної україніки.
• Розробка методичних матеріалів з питань особливостей бібліографування видань зарубіжної україніки, напрацювання теоретичних аспектів цього питання, узагальнення світового досвіду.
• Здійснення міжнародних наукових і культурних зв'язків із бібліотеками, науковими інституціями, видавництвами поза межами України.
• Створення електронного інформаційно-аналітичного каталогу україномовних книжкових видань відділу, реєстраційно-аналітичного каталогу періодичних видань відділу, бази даних бібліографічних джерел зарубіжної україніки[3].

• Каталоги: алфавітний; систематичний.
• Картотеки: персоналій; українознавчих центрів; дарів.
• База даних: електронний каталог відділу зарубіжної україніки; імідж-каталог.

• Дегтяренко Лариса Олександрівна (1991—2015).
• Супронюк Оксана Костянтинівна (2015—2016).
• Антонюк Тетяна Дмитрівна (2016 — до сьогодні).

• Понеділок — субота: 9.15 — 17.30.
• Вихідний день: неділя.

• Антонюк Т. Д. Бібліографія зарубіжної україніки — інтегральна складова національної бібліографії // Бібліотека. Наука. Комунікація. Стратегічні завдання розвитку наукових бібліотек: матеріали міжнародної наукової конференції (3–5 жовтня 2017, м. Київ). — К.: НБУВ, 2017. — С. 427—429.
• Антонюк Т. Д. Відділ зарубіжної україніки як осередок збереження національної пам'яті // Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання: Збірка наукових праць. — Тернопіль, 2017. — С. 10–13.
• Антонюк Т. Д. Замасковані видання фонду відділу зарубіжної україніки НБУВ: характеристика, зміст, особливості бібліографічного опису // Бібліотека. Наука. Комунікація. Стратегічні завдання розвитку наукових бібліотек: матеріали міжнародної наукової конференції (3–5 жовтня 2017, м. Київ). — К., 2017. — С. 100—102.
• Антонюк Т. Д. Перспективы развития отдела зарубежной украиники Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского // Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции розвития: Научно-практический и теоретический сборник. — К,, 2017. — Вып. 13. — С. 158—166.
• Дідківська Г., Дегтяренко Л. Фонд відділу зарубіжної україніки: [до 80-річчя НБУВ] // Бібліотечний вісник. — 1998. — № 2. — С. 36–39.
• Супронюк О. Відділ зарубіжної україніки Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського: організація та становлення // Український історик. — 2006. — № 1–3. — С. 245—254.
• Супронюк О. Відділ зарубіжної україніки НБУВ (1991—2011): історія, здобутки, завдання // Бібліотечний вісник. — 2012. — № 2. — С. 43–51.
• Супронюк О. Зарубіжна україніка: проблеми вивчення // Бібліотечний вісник. — 1997. — № 2. — С. 12–15.

• Відділ зарубіжної україніки