Віденський метрополітен

Вихід зі станції «Нестройплац», Лінія U1

Потяг на станції «Кагран», Лінія U1

Платформа станції «Оберлаа», Лінія U1

Платформа станції «Рёйманплац», Лінія U1

Спорудження лінії U1 розпочалося в 1969 році, перша секція «Ройманн-плац» — «Карлсплац» відкрилася у 1978 році. Початково планувалося будівництво від «Ройманн-плац» до «Пратерштерн», з пізнішим подовженням через Дунай до Каграну. Але, через обвал мосту Райхсбрюке в 1976 році, подовжувати лінію розпочали раніше і завершили в вересні 1982 року. У 2000 році розпочалося будівництво відрізку до «Леопольдау», який відкрився 2 вересня 2006. Останнє розширення лінії відбулося у вересні 2017 року. Середня відстань між станціями 835 метрів, подорож між кінцевими станціями займає 34 хвилини.

Платформа станції «Гардег-провулок», Лінія U2

Платформа станції «Пратер-виставка», Лінія U2

Естакадна станція «Стадіон», Лінія U2

Лінія U2 в основному складається з переробленого трамвайного тунелю, побудованого в 1960-х роках. Лінія була подовжена в обидві сторони, так що зараз поїзди ходять від «Шоттенрінг» до «Карлсплац». Тим не менш лінія наразі є найкоротшою в Віденській підземці. До того ж, через обмеження, що накладає конструкція колишнього тунелю, а також через короткі перегони між станціями, лінія U2 є ще й найповільнішою. Середня відстань між станціями 887 метрів, подорож між кінцевими станціями займає 30 хвилин. У зв'язку зі збільшенням довжини платформ при розширенні лінії, у 2003 році була закрита станція «Лерхенфельдер Штрассе» через дуже малу відстань між станціями.

Потяг на лінії U3

Платформа станції «Кендлерштрассе», Лінія U3

Вихід зі станції «Нойбаугассе», Лінія U3

Линія U3 була побудована між 1989 та 2000 роками. Усі станції окрім двох є підземними. Середня відстань між станціями 670 метрів, подорож між кінцевими станціями займає 25 хвилин.

Потяги обох систем Віденського метрополітену (лінії U4 та U6) залишають станцію «Лангельфельдгассе»

Електродепо "Вассерляйтунгвізе " (нім. Wasserleitungswiese)

Платформа станції «Фріденсбрюке», Лінія U4

Для лінії U4 була використана лінія Штадтбану WD (що була відкрита в 1898 та 1901) та модернізована в 1976—1981 рр. Перший відрізок між «Хайлігенштадт» і «Фріденсбрюке» відкрився у 1976 року. Усі станції, окрім «Штадтпарк» були перебудовані. Більшість траси знаходиться на поверхні. Під землю вона переходить лише в центрі міста. Середня відстань між станціями 861 метр, подорож між кінцевими станціями займає 29 хвилин.

Лінія U6 використовує потяги трамвайного типу

Ділянка лінії U6 в часи Штадтбану

Особливість одного з типів вагонів віденського метро: щоб відкрити двері на станції треба сильно потягнути за ручку

Лінія U6 є найдовшою лінію віденського метро. Між «Лангенфельдгассе» та «Шпіттелау» використовується ділянка старого Штадтбану. На відміну від лінії U4 більшість станцій не були перебудовані і залишені в оригінальному вигляді. Це і є причиною чому лінія U6 використовує іншу систему потягів та оптичних сигналів. Південна ділянка лінії з «Зібенхіртен» до «Філадельфіабрюке» (відкрита в 1995) частково використовує ділянку побудовану для швидкісного трамваю в кінці 1970-х. Ділянка з «Філадельфіабрюке» до «Лангенфельдгассе» проходить під землею, вона була відкрита в 1989 році. Північна ділянка з «Шпіттелау» до «Флорідсдорф», що знаходиться і над, і під землею, відкрилася в 1996 році. Середня відстань між станціями 754 метр, подорож між кінцевими станціями займає 34 хвилини.