Відкрите проєктування

Відкрите проєктування (англ. open design) — спосіб розробки та супроводу експлуатації фізичних виробів, а також машин і систем шляхом використання публічної спільно використовуваної інформації про конструкцію. Процес, зазвичай, проходить з використанням глобальної мережі Інтернет, ліцензій Creative Commons і часто виконується без монетизації винагороди. Цілі і філософія ідентичні до політики відкритого коду, але стосовно розробки фізичних виробів, а не програмного забезпечення[4].

RepRap — 3D-принтер загального призначення, може створювати структури на основі проєктів з відкритими напрацюваннями, сам є проєктом з відкритими напрацюваннями, отже може копіювати самого себе
Uzebox — ігрова відеоприставка із загальнодоступними напрацюваннями[1]
Відкрита мобільна платформа від Bug Labs[2][3]

Витоки руху відкритого проєктування

Початки вільного обміну виробничою інформацією можна знайти у 18 і 19 століттях[5][6]. Впровадження системи патентування поклало край цьому періоду широкого обміну знаннями[7].

Новітніми прикладами такого обміну знаннями є вільне програмне забезпечення і політика відкритого коду, від яких і походить принцип вільного проєктування[8]. 1997 року Ерік С. Реймонд, Тім О'Рейлі і Леррі Августін придумали вислів «відкритий код» як альтернативу «вільного програмного забезпечення», і 1997 року Брюс Перенс опублікував The Open Source Definition. Наприкінці 1998 року доктор Сепер Кіані (англ. Sepehr Kiani) (кандидат наук в галузі машинобудування Массачусетського Технологічного Інституту) зрозумів, що розробники апаратури також можуть використовувати у своїй роботі положення політики «відкритого коду», і на початку 1999 року переконав доктора Раяна Валлансе (англ. Ryan Vallance) і доктора Самір Нейфех (англ. Samir Nayfeh) у потенційних перевагах відкриття та публікації напрацювань, використовуваних при проєктуванні пристроїв[9]. Разом вони створили некомерційну організацію — «Фонд відкритого проєктування» (Open Design Foundation) і розпочали розробку Open Design Definition, щоб взяти її за статут організації[9].

Ідею відкритого проєктування взяли на озброєння або тоді ж, або згодом і інші команди конструкторів, а також — самостійні розробники. Принципи відкритого проєктування тісно пов'язані з принципами розробки відкритого апаратного забезпечення (відкритої платформи), які з'явилися в березні 1998 року, коли Ренойуд Ламбертс (англ. Reinoud Lamberts) з Делфтського технічного університету запропонував на своєму сайті, що присвячений «мікросхемам з відкритим дизайном», створити спільноту розробників пристроїв та апаратури в дусі спільноти розробників вільного програмного забезпечення[10].

Поточні напрямки розвитку відкритого проєктування

Рух відкритого проєктування нині має два напрямки розвитку. З одного боку, люди приділяють свій час і застосовують свої навички для проєктів на спільне благо в розвиткових країнах, де фінансування або комерційний інтерес відсутні, а також сприяють поширенню екологічних або дешевших технологій. З іншого боку, відкрите проєктування може забезпечити базу для розробки просунутих проєктів і технологій, які можуть бути за межами ресурсів однієї компанії або країни, а також залучити людей, які не могли б співпрацювати без застосування механізму копілефт. Існує також третій напрямок розвитку, що об'єднує в собі два попередні, для використання місцевих високотехнологічних рішень з метою сталого розвитку розробок[11].

Відкрите проєктування порівняно з відкритим вихідним кодом

Рух на підтримку відкритого проєктування ще тільки зароджується, але вже має великий потенціал на майбутнє. В певному сенсі, розробка та конструювання більш підходять для відкритого і спільного розвитку проєктів, ніж більш загальні проєкти з відкритим вихідним кодом, оскільки 3D-моделі і фотографії концептів легше сприйняти зором. Для плідної співпраці навіть немає необхідності, щоб учасники проєкту говорили однією мовою.

Однак є певні перешкоди, які необхідно подолати відкритому проєктуванню, щоб стати настільки ж поширеним, як і вільне програмне забезпечення. При розробці програмного забезпечення застосовуються зрілі доступні і широко використовувані інструменти, а вартість копіювання та розповсюдження коду практично дорівнює нулю. Створення, випробування і зміна фізичної конструкції не такі прості зважаючи на фінансові, фізичні й часові витрати на створення матеріального виробу; хоча доступ до гнучких комп'ютеризованих технологій виготовлення макетів, що з'являються нині, може істотно знизити складність і зусилля на створення прототипів (див. статтю, що присвячена лабораторії виробництва Fab Lab).

Організації, що проводять відкрите проєктування
Еталонний проєкт VIA OpenBook в середовищі візуалізації CAD.

Рух на підтримку відкритого проєктування ще занадто молодий і складається з декількох непов'язаних або слабко пов'язаних ініціатив. Багато організацій, які беруть участь у русі є поодинокими, дотаційними проєктами, тоді як кілька команд зосередилися на галузях, що вимагають розвитку.

Див. також

Примітки
  1. http://belogic.com/uzebox/
  2. Worldchanging: Bright Green: BugLabs and Open-Source Hardware Innovation
  3. First Pics of Bug Labs Open-Source Hardware
  4. Open collaborative design — AdCiv
  5. Nuvolari, Alessandro 2004. Collective Invention during the British Industrial Revolution: The Case of the Cornish Pumping Engine. Cambridge Journal of Economics, 28, nr. 3: 347—363.
  6. Allen, Robert C. 1983. Collective Invention. Journal of Economic Behavior and Organization, 4, no. 1: 1–24.
  7. Bessen, James E. and Nuvolari, Alessandro, Knowledge Sharing Among Inventors: Some Historical Perspectives (2012, forthcoming). In: Dietmar Harhoff and Karim Lakhani eds., Revolutionizing Innovation: Users, Communities and Open Innovation. Cambridge: MIT Press. Pre-Print: Boston Univ. School of Law, Law and Economics Research Paper No. 11-51; LEM Working Paper 2011/21. Available at http://www.bu.edu/law/faculty/scholarship/workingpapers/documents/BessenJ-NuvolariA101411fin.pdf Архівовано 28 лютого 2013 у Wayback Machine.
  8. Vallance, Kiani and Nayfeh, Open Design of Manufacturing Equipment, CIRP 1st Int. Conference on Agile, 2001
  9. R. Ryan Vallance, Bazaar Design of Nano and Micro Manufacturing Equipment, 2000
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 серпня 2007. Процитовано 24 жовтня 2015.
  11. J. M Pearce, C. Morris Blair, K. J. Laciak, R. Andrews, A. Nosrat and I. Zelenika-Zovko, «3-D Printing of Open Source Appropriate Technologies for Self-Directed Sustainable Development», Journal of Sustainable Development 3(4), pp. 17-29 (2010).

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.