Відьмине вікно
В американській народній архітектурі відьмине вікно (англ. witch window) (також вермонтське вікно, англ. Vermont window) — вікно на щипцевій стіні будинку[1], розташоване під кутом бл. 45 градусів так, що його довга сторона паралельна ухилу даху[1][2]. Такий нахил дозволяє розмістити вікно стандартного розміру у вузькому довгому просторі стіни між двома суміжними лініями даху.
Відьмові вікна зустрічаються майже виключно в межах або поблизу американського штату Вермонт, як правило, в центрі і на півночі штату[3]. Вони головним чином встановлюються у сільських садибах XIX століття[1][2].
Причини появи
Мансардні вікна рідко зустрічаються у Вермонті, особливо в старих будинках, вони можуть привести до вихолоджування кімнати; вікна в основному розміщують на стінах. Коли до будинку додають прибудову, наприклад кухню або сарай, на щипці для вікна залишається зовсім невелика вільна ділянка. У відсутності мансардного вікна це може бути єдине вікно в кімнаті на верхньому поверсі, при цьому встановити мансардне вікно на дах досить складно, оскільки це передбачає розрізання покрівлі[4].
У цих умовах вікно розміщують на вільному просторі щипця, повертаючи його паралельно лінії даху[1]. Таким чином вдається максимізувати площу вікна (і падаючого світла, повітря) і уникнути покупки або будівництва спеціального невеликого вікна. Можуть навіть використовувати те ж саме вікно, яке знаходилося на стіні раніше[5].
Інше пояснення нахилу вікна полягає в тому, що таким чином досягається максимально можливе високе розташування одного з кутів вікна, що дозволяє гарячому повітрю виходити влітку з дому[6]. Однак, це пояснення виглядає сумнівними, оскільки у Вермонті не так жарко в порівнянні з іншими місцями[7], і для позбавлення від спеки такі вікна можна було б розміщувати і на інших стінах.
Нахил вікна може утруднити покриття стіни будинку сайдингом через ускладнення його різання і погіршення водонепроникності. Для спрощення панелі сайдинга також можуть встановлювати під нахилом, паралельно до вікна.
Походження назви
Назва «відьмине вікно», мабуть, походить від повір'я, згідно з яким відьма не може пролетіти на мітлі через вікно, якщо воно повернуте[5] [6][8].
Інша назва — англ. «coffin window» (гробове вікно)[2]. Його походження неясно. Виглядають притягнутими пояснення, що воно використовувалося для винесення труни з другого поверху (щоб не користуватися вузькими сходами), або що дивніше — розташування вікна нагадувало труну[1][9].
Назви англ. «sideway» (манівці)[2] або англ. «lazy window» (ліниве вікно)[3] — від нахилу вікна.
Див. також
Література
- Herbert Wheaton Congdon, Old Vermont Houses: 1763—1850, 1940 (reprinted 1968, Noone House, Peterborough, N.H.).
- David G. De Long, Helen Searing, and Robert A.M. Stern, eds., American Architecture: Innovation and Tradition, Rizzoli, New York, 1986.
- Thomas C. Hubka, Big House, Little House, Back House, Barn: The Connected Farm Buildings of New England, University Press of New England, Hanover, N.H., 1984.
- Vermont Division for Historic Preservation, A Guide to Vermont Architecture, reprinted 1996, Montpelier, Vermont.
Примітки
- George Nash, Renovating Old Houses: Bringing New Life to Vintage Homes.
- Howard Frank Mosher, A Stranger in the Kingdom, Houghton Mifflin Co., New York, 1989 (republished 2002), p. 46.
- Justin Falango, «/05/architectural-details-new-england.html Architectural Details: New England[недоступне посилання з вересня 2019]», Dover, Kohl & Partners, May 26, 2011; accessed 2012.04.23.
- Catasterist, Free & Clear (and also witch windows) Архівовано 8 липня 2011 у Wayback Machine., September 2010.
- Kathryn Eddy. Building Blocks: Exploring witch windows Архівовано 29 липня 2014 у Wayback Machine. Barre Montpelier Times Argus. July 30,2012.
- showthread.php?t=162427 Vermont--diagonal «witch windows» in houses «The Straight Dope».
- See Matt Sutkoski, «-but-not-like-elsewhere Vermont is hot, but not like elsewhere», Burlington Free Press, August 5, 2010 року.
- Evan Coughlin, Window That Fends Off Witches?[недоступне посилання з травня 2019]
- See Pacita T. de la Cruz, Adaptive re-use: An Early Twentieth Century Approach in Chestnut Hill, Philadelphia, by Dr. George Woodward, Developer, and Herman Louis Duhring, Jr., Architect.