Мітла

Мітла́[1], іноді помело́[2] — господарський інструмент, використовуваний для підмітання приміщень і вуличних територій від сміття, опалого листя та іншого. Являє собою великий віник, часто прикріплений до довгої палиці; пов'язані в пучок довгими (звичайні 20-50 см) стебла (лозини) кущів, трав'янистої рослини або синтетичні жорсткі пружні волокна, які можуть бути закріплені на держаку (мітлищі)[3] завдовжки до 2 метрів.

Мітли

Для виготовлення мітли можуть бути використані як природні, так і синтетичні матеріали.

У фольклорі

Мітла в європейських віруваннях є поширеним атрибутом відьом, на що існує низка пояснень. За одним, оскільки прибирання традиційно вважається жіночим заняттям, то коли господині виходили з дому, лишали мітлу біля дверей на знак того, що їх зараз немає вдома. Мітла, залишена біля каміна, могла сприйматися забобонними чоловіками як ознака, що жінка вилетіла з дому через камін[4]. Інша версія пояснює, що мітла використовувалася в язичницьких обрядах одруження, позаяк символізує єдність чоловічого та жіночого начал, адже держак нагадує фалос. Окрім того мітли чи щіточки могли мати практичне застосування в обрядах для намазування шкіри зіллями, зробленими з беладони, блекоти чи дурману, що спричиняють затерпнення та відчуття невагомості[5].

Перша відома згадка відьми, що літає на мітлі, датується 1453 роком в Гійома Еделіна[6].

Інше
  • У народі «мітлою» могли звати комету[1].
  • «Відьмині мітли» — хвороба рослин, що характеризується рясним галуженням, утворенням тонких укорочених гілок з недорозвиненим листям.
  • Прив'язана до сідла мітла була одним з атрибутів (поряд з собачою головою) московських опричників. Вона символізувала готовність «вимітати» з держави всіх зрадників і неслухняних цареві.

Див. також

Примітки
  1. Мітла // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Помело // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Мітлище // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Турунен, Арі (2020). Книга Ознаки добра і зла. Забобони. Історія забобонних звичаїв / пер. Ірини Малевич. Ніка-Центр, Видавництво Анетти Антоненко. с. 69.
  5. Garber, Megan (31 жовтня 2013). Why Do Witches Ride Brooms? (NSFW). The Atlantic (англ.). Процитовано 25 січня 2022.
  6. Medway, Gareth J. (2001). Lure of the sinister : the unnatural history of Satanism. New York: New York University Press. с. 328. ISBN 0-8147-5645-X. OCLC 42643579.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.