Військо муїсків
Військо муїсків — військові сили держав народу чибча-муїсків. Сприяли розширенню їх кордонів, застосовували для захисту від сусідніх ворожих (так званих «диких») племен. Загальна чисельність становила від 100 до 120 тис. вояків.
Організація
Складалася з мобілізованих і професійних вояків. На випадок війни збиралися усі більш-менш працездатні чоловіки. За деякими відомостями від цього звільнялися ремісники та торговці. Основу війська муїсків складали землероби, які на час війни отримували зброю зі спеціальних складів свого володаря. Велика кількість військ зумовлена саме участю звичайних селян у війнах. З огляду на щільність населення (60-70 осіб на 1 км2) вдалося набрати доволі чисельні війська. Баката найбільш могла виставити 50-60 тис. вояків. Хунза набагато менше, проте з додаванням союзницьких військ Тундами та Согамосо — до 50 тис. Про чисельність військ незалежних політичних об'єднань (поза Бакати і Хунзи) відомо замало. На момент приходу іспанців Согамосо могла виставити близько 12 тис. вояків, Тундама — 10 тис., Гуанента близько стільки.
На чолі війська стояв голова політичного об'єднання (носив титул саке, сіпа, усаке усакія). Очільниками загонів (набраних з власних земель) були його родичі. Васальні усаке командували власними військами, підпорядкованими єдиному керівництву в особі головного вождя. Тому військова ієрархія у муїсків не склалася. Лише відомо про статус чіа як заступника сіпи (головного вождя) держави Баката.
Після оголошення військового збору: підлеглі усаке у свою чергу признали місце (зазвичай це була їх столиця) для підлеглих вождійств. Останні віддавали відповідний наказ ута-громадам. Завдяки такій ступінчастій системі мобілізації муїски доволі швидко збирали необхідне військо. Вадою його була низька мотивація, відсутність військового гарту та якісного вміння використання зброї. Тому ці вояки користувалися доволі простим озброєнням.
У безпосередньому підпорядкуванні голів політико-територіальних об'єднань знаходилися загони професійних вояків — гуеча. Це було на кшталт відбірних загонів, гвардів, що захищали найбільш вразливі ділянки кордону, оточували головного вождя під час бою, завдавали рішучого удару для перемоги. Вони постійно тренували у військових навичках. Для цього на території великих міст розташовувалися спеціальні квартали для гуеча.
Розвідниками слугували торговці, що часто подорожували усіма державами муїсків та за їх межами. Втім правителі намагалися вирішити війну в єдиній переможній битві. Військо супроводжували носії, що переносили харч, зброю та обладунки. Також разом з військом пересували жерці, що виконували роль військових медиків та віщунів стосовно майбутньої битви.
Нагороди
Відзнаки здебільшого отримували знаті та гуеча. Рядові вояки з землеробів могли отримати обладунки або золоті прикраси з переможеного супротивника, але це відбувалося вкрай зрідка. Гуеча як нагороду мали право носити вишуканий одяг, вживати в необмеженій кількості чічу та їсти оленину.
Див. також
Джерела
- Рубель В. А. Історія цивілізацій Доколумбової Америки. К. — С.389-393