Гуеча
Гуеча — професійні вояки у військах держав чибча-муїска. Були добірники загонами, що виконували найскладніші та відповідальніші завдання. З мови муїска перекладається як «смертоносні». Їх покровителем вважався Бочіка.
Набір та підготовка
Комплектувалася на професійній основі із найхоробріших простолюдинів. Окрім сміливості оцінювали сили та зріст. Відповідно до записів перших іспанських хроністів гуеча підбирали за зростом — доволі високих на кшталт гренадерів. Вперше впроваджено правителями держави Баката. Стосовно кількості їх невідомо.
Зведені були у невеликі підрозділи, кожен із них налічував 50 вояків. Одним своїм виглядом вони наводили жах на супротивника. Гуеча голили голови обсидіановими ножами, розмальовували себе червоною і чорною фарбами (символами крові і смерті). У вуха, носи, губи й щоки вони вставляли тонкі золоті спиці за кількістю убитих або захоплених у полон ворогів. За свідченнями конкістадорів, голови деяких найуспішніших вояків щетинилися, немов у дикобразів.
Увесь час їх був присвячений тренуваню. Їх розміщували у спеціальних місцях поблизу великих міст муїсків, а також у прикордонні. Вважалося, що війна — це спосіб життя гуеча, на інше він не повинен був відволікатися.
Озброєння
Повинні були використовувати обидві руки: в одні тримали списа (або піку чи списокидальню) в іншій палицю-макану (або кам'яну сокиру). Інколи були озброєні луками зі стрілами. Крім того, мали при собі довзі мотузки для зв'язування захоплених ворогів. Як захист використовували шоломи із золота. Разом з тим не мали захисту на тілі. Гуеча, що охороняли володарів мали шкиряного щита та обладунки.
Завдання
Гуеча довіряли найважливіші справи, вони охороняли сон володарів і супроводжували їх у походах. Під час битви відповідали за їх захист, також були основною силою для перемоги над супротивником. Часто гуеча виходили на герць з вояком ворога (частіше такого же гуеча), що вирішили долю війни в двобої.
Важливим завданням гуеча була охорона кордонів з дикими племенами. Відомо, що сіпа Сагуаманчіка розмістив 5 тис. гуеча на межі з племенами панча, що постійно турбували володіння володаря Бакати. Загони гуеча розташовувалися у поселеннях Фоска і Тібакуе. Також гуеча охороняли найважливіші копальні, зокрема солі у Сіпокірі та Немоконі, смарагдів у Сомондоко і Чіворі.
Привілеї
За свою службу гуеча отримували від володарів коштовні подарунки, право вживали алкогольні напої, тютюн, оленяче м'ясо, мати вискокоякісний одяг, наложниць, їх призначали на прибуткові посади, зокрема намісника у новозавойованих землях. На бенкетах займали почесні місця — праворуч від правителів. З часом гуеча входили до знатного прошарку, ставили своєрідною «шляхтою».
Джерела
- Рубель В. А. Історія цивілізацій Доколумбової Америки. К. — С.392-393, 396, 399, 402, 471
- Alcedo, Antonio, 1967, Diccionario Geográfico-Histórico de las Indias Occidentales o América, 4 vols., Biblioteca de Autores Españoles, Madrid, Ediciones Atlas.
- Velandia, Robert, 1979—1982, Historical Encyclopedia of Cundinamarca, 5 vols. Authors Library Cundinamarca, Bogota, National Cooperative Graphic Arts