Віктимізація

Віктимізація (лат. victima — жертва) — процес або кінцевий результат перетворення на жертву злочинного посягання. Віктимизацію вивчають у межах віктимології та кримінології.

У позитивістської віктимології прийнята теорія, згідно з якою потерпілі від злочинів володіють певними особливостями (властивостями особистості або особливостями поведінки), які сприяють заподіянню їм шкоди. У цій теоретичної моделі поняття віктимізації використовується для опису таких особливостей жертви. У більш пізніх віктимологічних теоріях віктимізація розглядається як процес, який починається в момент скоєння злочину.

Також є інший підхід, який критикує попередню точку зору й позначається терміном «звинувачення жертви».

Процес віктимізації

Віктимізація — це складний процес, який може включати в себе кілька етапів. Перший з них — первинна віктимізація — включає в себе взаємодію між злочинцем і жертвою в процесі вчинення злочину, а також наслідки цієї взаємодії чи самого злочину. Другий етап — реакція жертви на злочин, у тому числі можливі зміни в самоприйнятті, а також формальні заходи, якими жертва може відреагувати на злочин. Третій етап — наступні взаємодії жертви з іншими людьми, у тому числі з представниками правоохоронних органів, до яких вона може звернутися. Якщо ця взаємодія теж має негативний ефект на жертву, її називають повторною віктимізацією[1].

Повторна віктимізація

Повторна віктимізація — це додаткова віктимізація, що відбувається після первинної віктимізації[2][3]. Повторній віктимізації жертви можуть піддаватися також з боку співробітників правоохоронних органів. Втрачаючи час і матеріальні ресурси на бюрократичні процедури, жертви часто піддаються ігноруванню з боку судових розпорядників та інших працівників судової системи, не отримують доступу до інформації про свою справу, наприклад, про перенесення судових засідань[джерело?]. В результаті їх дезорієнтація і відчай можуть призводити до апатії і відмови від участі в судочинстві[ненейтрально][4].

Примітки
  1. James Dignan. Understanding Victims and Restorative Justice. NY: Open University Press, McGraw-Hill Education, 2005. P. 23
  2. .
  3. Post-crime victimization or secondary victimization. Comprehensive Criminal Justice Terminology. Prentice Hall. Архів оригіналу за 10 березня 2013.
  4. Doerner, William (2012). Victimology. Burlington, MA: Elseiver, Inc. ISBN 978-1-4377-3486-7.

Література
  • Полубинский, В. И. Криминальная виктимология: Монография. — 2-е изд. — М.: ВНИИ МВД России, 2008. — 53 с.
  • Одинцова М. А. Типы поведения жертвы: Опросник ролевой виктимности. — Самара: Издательский дом «Бахрах», 2013. — 160 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.