Віктор де Жонс'єр
Віктор де Жонс'єр (фр. Victorin de Joncières, справжнє ім'я Фелікс-Людже Россіньйоль, фр. Félix-Ludger Rossignol; 12 квітня 1839 — 26 жовтня 1903) — французький композитор та музичний критик.
| Віктор де Жонс'єр | |
|---|---|
| фр. Victorin de Joncières | |
 | |
| Народився |
12 квітня 1839[1][2][…] Париж, Франція[3] |
| Помер |
26 жовтня 1903[2][4][3] (64 роки) Париж, Франція[3] |
| Поховання | Цвинтар Монмартр |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Франція |
| Діяльність | композитор, музичний критик, критик |
| Alma mater | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Вчителі | Еме Леборн і Antoine Elwartd |
| Знання мов | французька[1] |
| Напрямок | класична музика |
| Жанр | опера і симфонія |
| Батько | Auguste-Félix de Joncièresd |
| Діти | André de Joncièresd і Léonce de Joncièresd |
| Нагороди |
 |
Біографія
Займався живописом у Франсуа Піко, потім навчався в Паризькій консерваторії у Еме Леборна, проте в 1860 році залишив заняття, не закінчивши курсу, під враженням від опер Ріхарда Вагнера, які сильно розходилися з пануючою в консерваторії естетикою. Автор кількох опер: «Сарданапал», в якій Крістіна Нільсон співала головну партію, «Останній день Помпеї», «Димитро Самозванець». У 1871–1900 роках Жонс'єр виступав як музичний критик у газеті «La Liberté», підтримуючи Сезара Франка та Еммануеля Шабріє.
Література
- Жонс'єр, Феликс // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- Archivio Storico Ricordi — 1808.
- International Music Score Library Project — 2006.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.