Ріхард Вагнер

Ріхард народився в сім'ї чиновника Карла-Фрідріха Вагнера (1770–1813). Під впливом свого вітчима, актора Л. Геєра, у 1828 році Вагнер почав навчатися музики в кантора церкви святого Томи Теодора Вайнліґа, у 1831 році розпочав музичне навчання в Лейпцизькому університеті. У 1833–1842 рр. вів неспокійне життя, часто у великій скруті у Вюрцбурзі, де працював театральним хормейстером у Магдебурзі, потім у Кенігсберзі й Ризі, де він був диригентом музичних театрів, потім у Норвегії, Лондоні й Парижі, де він написав увертюру «Фауст» і оперу «Летючий голландець». У 1842 році тріумфальна прем'єра опери «Рієнці, останній з трибунів» у Дрездені заклала фундамент його слави. Роком пізніше він став королівським саксонським Гофкапельмейстером, очолював Капелу курфюрстів Саксонії.

Значно більшою мірою, ніж усі європейські композитори XIX століття, Вагнер розглядав своє мистецтво як синтез і як спосіб вираження певної філософської концепції. Афористично її сутність була викладена композитором у статті «Художній твір майбутнього»:

«Як чоловік до тих пір не звільниться, поки не прийме радісно узи, що сполучають його з Природою, так і мистецтво не стане вільним, поки у нього не зникнуть причини соромитися зв'язку з життям ».

З цієї концепції виникають дві засадничі ідеї: мистецтво має творитися спільнотою людей і належати цій спільноті; вища форма мистецтва — музична драма, що розуміється як органічна єдність слова і звуку. Втіленням першої ідеї став Байройт, де оперний театр вперше почав трактуватися як храм мистецтва, а не як розважальний заклад; втіленням другої ідеї — створена Вагнером нова оперна форма «музична драма». Саме її створення і стало метою творчого життя Вагнера.

Лейтмотиви

Французький карикатурист Андре Жиль вважав музику Вагнера оглушливою. Карикатура в журналі L'Eclipse, 1869 рік

Визначною формотворчою рисою опер Вагнера є складна система лейтмотивів. Кожен такий лейтмотив виступає як стисла музична характеристика чого-небудь: конкретного персонажа чи живої істоти (наприклад, лейтмотив Рейну в «Золоті Рейну»), предметів, які виступають часто як персонажі-символи (кільце, меч і золото в «Кільці», любовний напій у «Трістані та Ізольді»), місця дії (лейтмотиви Ґрааля в «Лоенгріні» та Вальгалли в «Золоті Рейну») і навіть абстрактної ідеї (численні лейтмотиви долі і року в циклі «Перстень Нібелунга», томління, любовного погляду в «Трістан та Ізольда»). Найповнішу розробку вагнерівська система лейтмотивів отримала в тетралогії «Перстень Нібелунга» — накопичуючись від опери до опери, переплітаючись один з одним, отримуючи кожного разу нові варіанти розвитку, всі лейтмотиви цього циклу в результаті об'єднуються і взаємодіють в складній і надзвичайно важкій для сприйняття музичній фактурі заключної опери «Загибель богів», де їх вже більше сотні.

Пізній стиль Вагнера породив нові ідеї щодо гармонії, лейтмотивів і структури опери в цілому. Починаючи з опери Трістан і Ізольда, музика Вагнера втрачає тональний центр, відкриваючи шлях до атональності ХХ століття. Так званий «Тристан-акорд», що з'являється в третьому такті опери, музикознавці інколи вважають початком відліку епохи модерної музики.[4][5]

Протягом життя і навіть після смерті, Вагнер надихав до фанатичної відданості. Серед композиторів, що відчули помітний вплив Вагнера — Антон Брукнер, Гуго Вольф, Сезар Франк, Ернст Шоссон і багато інших.[6] Густав Малер казав: «Були лише Бетховен і Ріхард (Вагнер)  – а після них — нікого». Революція в гармонічному мисленні, яку в ХХ столітті здійснили зокрема Клод Дебюссі та Арнольд Шенберг (тональний і атональний модернізм, відповідно), сягає своїм корінням у «Тристані» та «Парсіфалі».[7] Італійський оперний веризм також багато в чому завдячує новаторству Вагнера в будові опери.[8]

Вагнеру належить значний внесок в історію диригування. Його есе «Про диригування» (1869)[9], розвиваючи більш ранню роботу Г. Берліоза, висуває ідею про те, що диригування передбачає перш за все інтерпретацію твору, а не лише механізм ритмічного узгодження гри музикантів. Свій підхід до диригування Ваґнер підкріплював власною практикою — його манера диригування була значно гнучкішою від дисциплінованого підходу Мендельсона; щоправда інколи ця точка зору переходила у внесення правок до партитур авторів, що в сучасній практиці неприйнятно.[10] Вільгельм Фуртвенглер відчував, що Вагнер і фон Бюлов, з їх підходом до інтерпретації, надихнули нове покоління диригентів (включно з ним самим).[11]

Замок Нойшванштайн

З іменем Вагнера пов'язані дві визначні архітектурні пам'ятки, спорудження обох було фінансовано королем Людвігом II Баварським.

Перша з них — це Театр у Байройті, відкритий 1876 року світовою прем'єрою тетралогії Р. Вагнера «Перстень Нібелунга». Особливістю театру є те, що оркестрова яма і диригент повністю приховані від публіки. У цьому театрі щорічно проводяться фестивалі опер Вагнера.

Другою спорудою є замок Нойшванштайн, зведений протягом 1869—1886 років. Цей замок відомий тим, що в інтер'єрах замка головну роль відіграють ілюстрації до опер Вагнера та старовинних німецьких легенд.

Карикатура на Вагнера у віденському сатиричному журналі Humoristische Blätter (1873). Перебільшені риси натякають на чутки про єврейське походження Вагнера

У 1850 році в Новому музичному журналі (нім. Neue Zeitschrift für Musik), Вагнер під псевдонімом «Вільнодумець» опублікував есе «Єврейство в музиці» (нім. Das Judenthum in der Musik). Назву спочатку перекладали як «Юдаїзм в музиці», пізніше, коли у 1869 році ім'я автора стало відомим, замість «юдаїзм» почали вживати «єврейство»[12][13][14][15]. У ній Вагнер піддав критиці єврейських музикантів і продекларував, що євреї паразитують на чужій культурі — «Євреї говорять мовою тієї нації, серед якої вони живуть, але говорять, як іноземці», і як народ, що перебуває у вигнанні, в галуті, не здатні створювати свою культуру, в тому числі і народну, «етнічну» музику: «У євреїв, які не мали свого мистецтва, ніколи не було життя з художнім змістом. Ось чому, навіть для допитливого художника, виявилося можливим отримати з неї тільки форму для художніх творів.»[15][16]. Вагнер написав[15]:

Наскільки чужі нам євреї, можна судити з того, що сама мова євреїв противна нам. Особливості семітської мови, особливе упертість її природи не стерлося навіть під впливом на неї двохтисячолітнього культурного спілкування євреїв з європейськими народами. Саме звуковираження, чуже нам, різко вражає наш слух; також неприємно діє на нас незнайома конструкція оборотів, завдяки яким єврейська мова набуває характер невимовно переплутаної балаканини; цю обставину перш за все слід взяти до уваги, тому що вона, як нижче буде показано, роз'яснює те враження, яке справляють на нас новітні музичні єврейські твори...

• Музику Вагнера любили два запеклі ідеологічні противники: Адольф Гітлер і Томас Манн.
• 3992 Вагнер — астероїд, який назвали на честь композитора.

• Ваґнер Ріхард // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — А — К. — С. 218. — ISBN 966-692-578-8.

• Ріхард Ваґнер. Віртуоз і митець —
• Ріхард Ваґнер. Мистецтво і революція —
• Ріхард Ваґнер. Митець і публіка —
• Ріхард Ваґнер. Музика майбутнього —
• Ріхард Ваґнер. Паломництво до Бетговена —
• Ріхард Ваґнер. Публіка в часі й просторі —
• Ріхард Ваґнер. Про компонування віршів і музики —
• Ріхард Ваґнер. Про призначення опери —
• Ріхард Ваґнер. Про сутність німецької музики —
• Ріхард Ваґнер. Публіка і популярність —
• Ріхард Ваґнер. Твір мистецтва майбутнього  —
• Шарль Бодлер. Ріхард Ваґнер і «Тангойзер» у Парижі (укр.)
• Іван Соллертинський. «Моряк-бурлака» Ваґнера (укр.)
• Іван Соллертинський. Про «Нібелунгову каблучку» Ваґнера (укр.)
• Петро Чайковський. Байройтське музичне свято (укр.)
• Петро Чайковський. Ваґнер і його музика (укр.)
• Сайт присвячений композитору(нім.)
• Сайт Байройтського фестивалю(нім.)
• Дім-музей Вагнера (Вілла Ванфрід)(нім.)
• Вагнер Ріхард — колекція міді-файлів
• М. Тараканов, Г. Маркези. Рихард Вагнер (рос.)
• Wagner Operas — сайт присвячений творчості Ріхарда Вагнера. (англ.)
• Шалагінов Б. Б. Ріхард Ваґнер і наш час: до 200-річчя з дня народження / Борис Шалагінов // Всесвіт. — 2013. — № 3-4. — С. 185—196

• Грубер P., Рихард Вагнер (1883—1933), М., 1934; (рос.)
• Друскин М., Рихард Вагнер, М., 1958; (рос.)
• Лосев, А. Ф. Исторический смысл мировоззрения Рихарда Вагнера (рос.)
• Лосев, А. Ф. Философский комментарий к драмам Рихарда Вагнера (рос.)
• Борис Толчинский Мифологический колосс Вагнера сплотил нацию (рос.)
• А. Лиштанберже. Рихард Вагнер как поэт и мыслитель. М., „Алгоритм“, 1977, 477 стр. (рос.)
• Сидоров А. А. Вагнер — 1934 год. — 272 с. (Жизнь замечательных людей) (рос.)
• Серов А. Н., Рихард Вагнер и его реформа в области оперы, Избр. статьи, т. 2, М., 1957; (рос.)
• Римский-Корсаков Н. А. Вагнер. Совокупное произведение двух искусств или музыкальная драма, Полн. собр. соч., т. 2, М., 1963, с. 47—60; (рос.)
• Чайковский П. И. Байрейтское музыкальное торжество, в его кн.: Музыкально-критические статьи, М., 1953 (рос.)
• Adorno, Theodor (trans. Rodney Livingstone) (2009) In Search of Wagner Verso Books, London. ISBN 978-1-84467-344-5 (англ.)
• Ashman, Mike (1982) „Tannhäuser — an obsession“ in: John, Nicholas (Series Editor) English National Opera/The Royal Opera House Opera Guide 12: Der Fliegende Holländer/The Flying Dutchman, London, John Calder, ISBN 0-7145-3920-1. pp. 7–15. (англ.)
• Beckett, Lucy (1981) Richard Wagner: Parsifal, Cambridge University Press. (англ.)
• Borchmeyer, Dieter (2003) „Drama and the World of Richard Wagner“, Princeton University Press. ISBN 978-0-691-11497-2 (англ.)
• Bruen, Hanan (1993) Wagner in Israel: A conflict among Aesthetic, Historical, Psychological and Social Considerations, Journal of Aesthetic Education, vol. 27 no. 1 (Spring 1993), pp. 99–103 (англ.)
• Burbidge, Peter and Sutton, Richard (eds.) (1979) „The Wagner Companion“, Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-29657-1 (англ.)
• Dahlhaus, Carl (trans. Mary Whittall) (1979) Richard Wagner's Music Dramas, Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-22397-3 (англ.)
• Conway, David (2002) „'A Vulture is Almost an Eagle'……The Jewishness of Richard Wagner“, Jewry in Music, accessed 23 July 2010. (англ.)
• Dallas, Ian (1990) The New Wagnerian, Freiburg Books. ISBN 978-84-404-7475-9 (англ.)
• Daverio, John (2008) Tristan und Isolde: essence and appearance, in Grey (2008) 115 – 133 (англ.)
• Deathridge, John (1984), The New Grove Wagner, London: Macmillan, ISBN 0-333-36065-6 (англ.)
• Deathridge, John (1982) „An Introduction to The Flying Dutchman“ in John, Nicholas (Series Editor) English National Opera/The Royal Opera House Opera Guide 12: Der Fliegende Holländer/The Flying Dutchman, London, John Calder, ISBN 0-7145-3920-1 pp. 13–26. (англ.)
• Deathridge, John (2008) Wagner Beyond Good and Evil, Berkeley ISBN 978-0-520-25453-4 (англ.)
• Donnington, Robert (1979) Wagner's 'Ring' and its Symbols Faber Paperbacks London ISBN 0571 04818 8 (англ.)
• Everett, Derrick (2008) „Wagner, Gobineau and Parsifal: Gobineau as the inspiration for Parsifal“, https://web.archive.org/web/20120319170624/http://www.monsalvat.no/, version of 26 June 2008, accessed 27 July 2010. (англ.)
• Fackler, Guido (tr. Peter Logan) (2007) „Music in Concentration Camps 1933—1945“, Music and Politics, Volume I, Number 1, (Winter 2007). (англ.)
• Grant, John (1999) „Excalibur: US movie“ in John Clute & John Grant (Eds.) The Encyclopedia of Fantasy, Orbit p. 324. ISBN 1-85723-893-1 (англ.)
• Gregor-Dellin, Martin (1983) Richard Wagner — His Life, His Work, His Century, Harcourt. ISBN 978-0-15-177151-6 (англ.)
• Grey, Thomas S. (ed.) (2008) The Cambridge Companion to Wagner, Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-64439-6 (англ.)
• Gutman, Robert W. (1990) Wagner — The Man, His Mind and His Music, Harvest Books. ISBN 978-0-15-677615-8 (англ.)
• Higgins, Charlotte (2007) How the Nazis took flight from Valkyries and Rhinemaidens, The Guardian, 3 July 2007, accessed 28 December 2008. (англ.)
• Horton, Paul C. (1999) Review of Psychoanalytic Explorations in Music: Second Series ed. Stuart Feder, American Journal of Psychiatry vol. 156 pp. 1109-1110, July 1999, consulted 8 July 2010 (англ.)
• John, Eckhardt (2004) La musique dans la système concentrationnaire nazi, in Le troisième Reich et al. Musique, ed. Pascal Huynh, Paris ISBN 2-213-62135-7 (фр.)
• Katz, Jacob (1986) The Darker Side of Genius: Richard Wagner's Anti-Semitism, Hanover and London. ISBN 0-87451-368-5 (англ.)
• Kennedy, Michael (1980) The Concise Oxford Dictionary of Music, Oxford ISBN 978-0-19-311320-6 (англ.)
• Kershaw, Ian (1999) Hitler 1889 – 1936: Hubris, Penguin. ISBN 0-14-028898-8 (англ.)
• Laibach (undated) „Laibach presents VolksWagner“, www.laibach.nsk.si. (Accessed 23 July 2010) (англ.)
• Lee, M. Owen (1998) Wagner: The Terrible Man and His Truthful Art, University of Toronto Press. ISBN 978-0-8020-4721-2 (англ.)
• Magee, Bryan (2001) The Tristan Chord: Wagner and Philosophy, Metropolitan Books. ISBN 978-0-8050-7189-4 (англ.)
• Magee, Bryan (1988) Aspects of Wagner, Oxford University Press. ISBN 978-0-19-284012-7(англ.)
• Magic Circle Music (undated) „Artist biography: Manowar“, maciccirclemusic.com, accessed 23 July 2010. (англ.)
• May, Thomas (2004) Decoding Wagner, Amadeus Press. ISBN 978-1-57467-097-4 (англ.)
• Martin, T. P. (1992) Joyce and Wagner: A Study in Influence, Cambridge , 1992. ISBN 978-0-521-39487-1 (англ.)
• McClatchie, Stephen (2008) Performing Germany in Wagner's 'Die Meistersinger von Nürnberg' ,in Grwy (2008) pp. 134-150 (англ.)
• Millington, Barry (Ed.) (1992) The Wagner Compendium: A Guide to Wagner's Life and Music. Thames and Hudson Ltd., London. ISBN 0-02-871359-1 (англ.)
• Millington, Barry (2008) Der Ring des Nibelungen: conception and interpretation in Grey (2008), 74 – 84 (нім.)
• Millington, Barry (undated a) „Wesendonck, Mathilde“ in Grove Music Online. Oxford Music Online. (Subscription only, accessed 20 July 2010). (англ.)
• Millington, Barry (undated b) „Walküre, Die.“ In The New Grove Dictionary of Opera, edited by Stanley Sadie. Grove Music Online. Oxford Music Online, http://www.oxfordmusiconline.com/subscriber/article/grove/music/O003661 (Subscription only, accessed 23 July 2010). (англ.)
• Millington, Barry (undated c) „Meistersinger von Nürnberg, Die.“ In The New Grove Dictionary of Opera, edited by Stanley Sadie. Grove Music Online. Oxford Music Online, http://www.oxfordmusiconline.com/subscriber/article/grove/music/O003512 (Subscription only, accessed 23 July 2010). (англ.)
• Millington, Barry (undated d) „Parsifal.“ In The New Grove Dictionary of Opera, edited by Stanley Sadie. Grove Music Online. Oxford Music Online, http://www.oxfordmusiconline.com/subscriber/article/grove/music/O002803 (Subscription only, accessed 23 July 2010). (англ.)
• Newman, Ernest (1933) The Life of Richard Wagner, 4 vols. ISBN 978-0-685-14824-2 (the classic biography, superseded by newer research but still full of many valuable insights) (англ.)
• Nicholson, Christopher (2007) „Richard and Adolf: Did Richard Wagner incite Adolf Hitler to commit the Holocaust?“, Gefen Publishing House. ISBN 978-965-229-360-2 (англ.)
• Nietzsche, Friedrich (trans. Walter Kaufmann) (1967) The Case of Wagner in Nietsche (trans. Kaufmann) The Birth of Tragedy and The Case of Wagner, Random House. ISBN 394 70369-3. (англ.)
• Overvold, Liselotte Z. (1976) Wagner's American Centennial March: Genesis and Reception, Monatshefte (Univ.of Wisconsin), Vol.68 no.2 (Summer 1976), pp. 179-187 (англ.)
• Painter, George D. (1983) Marcel Proust. Penguin, Harmondsworth ISBN0140065121 (англ.)
• Potter, Pamela R. (2008) Wagner and the Third Reich: myths and realities, in The Cambridge Companion to Wagner, ed. Thomas S. Grey, Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-64439-6 (англ.)
• Puffett, Derrick (1984) „Siegfried in the Context of Wagner's Operatic Writing“, in Siegfried: Opera Guide 28 series ed. Nicholas John, John Calder (Publishers) Ltd. ISBN 0 7145 4040 4 (англ.)
• Rose, John Luke (1981) „A Landmark in Musical History“ in Nicholas John (series ed.) Tristan and Isolde: English National Opera Guide 6, John Calder Publisher's Ltd. ISBN 0 7145 3849 3 (англ.)
• Rose, Paul Lawrence (1996) Wagner: Race and Revolution, London ISBN 0-571-17888-X (англ.)
• Алекс Росс (1998) The Unforgiven: Wagner and Hitler» in The New Yorker, 10 August 1998. Copy on author's website used. Link accessed 10 July 2010. (англ.)
• Runciman, J.F. (1913) Wagner, Project Gutenberg edition. here . (англ.)
• Salmi, Hannu (2005) Wagner and Wagnerism in Nineteenth-Century Sweden, Finland, and the Baltic Provinces: Reception, Enthusiasm, Cult, Eastman Studies in Music. University of Rochester Press. ISBN 978-1-58046-207-5 (англ.)
• Salmi, Hannu (2000) Imagined Germany. Richard Wagner's National Utopia, Peter Lang Publishing. ISBN 978-0-8204-4416-1 (англ.)
• Scruton, Roger (2003) Death-Devoted Heart: Sex and the Sacred in Wagner's 'Tristan and Isolde', Oxford University Press. ISBN 978-0-19-516691-0 (англ.)
• Shaw, George Bernard (1898) The Perfect Wagnerite. Online version at http://www.gutenberg.org/files/1487/1487-h/1487-h.htm#2H_4_0011 accessed 20 July 2010. (англ.)
• Sietz, Reinhold and Wiegandt, Matthias (undated) «Hiller, Ferdinand.» In Grove Music Online. Oxford Music Online, http://www.oxfordmusiconline.com/subscriber/article/grove/music/13041 (Subscription only, accessed 23 July 2010). (англ.)
• Skelton, Geoffrey (2002) «Bayreuth» in Grove Music Online, Oxford Music Online. Version dated 28 February 2002, accessed 20 December 2009. (англ.)
• Spencer, Stewart (2000) Wagner Remembered, Faber and Faber. ISBN 978-0-571-19653-1 (англ.)
• Spiro, Jonathan Peter (2008) Defending the master race: conservation, eugenics, and the legacy of Madison Grant, UPNE. ISBN 978 1 58465 715 5. (англ.)
• Spotts, Frederic (1994) Bayreuth: A History of the Wagner Festival, New Haven and London ISBN 978-0-300-06665-4 (англ.)
• Tanner, M. (1995) Wagner, Princeton University Press. ISBN 978-0-691-10290-0 (англ.)
• Treadwell, James (2008) The Urge to Communicatein Grey (2008), pp. 179–191 (англ.)
• von Westernhagen, Kurt (1980) (Wilhelm) Richard Wagner in vol. 20 of Grove Dictionary of Music and Musicians, ed. S. Sadie, London 1980 (англ.)
• Wagner, Cosima (trans. Geoffrey Skelton) (1978) Diaries, 2 vols. ISBN 978-0-15-122635-1 (англ.)
• Walker, Alan (1996) Franz Liszt: The Final Years, New York. ISBN 978-0-394-52542-6 (англ.)
• Walsh, Michael (1992) The Case of Wagner  – Again, Time, 13 January 1992, consulted online 17 July 2010 (англ.)
• Wapnewski, Peter (1992) Wagner's Musical Influence, in The Wagner Handbook (англ.)
• Weiner, Marc A. (1997) Richard Wagner and the Anti-Semitic Imagination, Lincoln and London. ISBN 978-0-8032-9792-0 (англ.)
• Westrup, Jack (1980) Conducting, in vol. 4 of Grove Dictionary of Music and Musicians, ed. S. Sadie, London 1980 (англ.)
• Žižek, Slavoj (2009) «Foreword: Why is Wagner Worth Saving» in Adorno (2009) viii – xxvii. (англ.)