Вілліброрд
Вілліброрд (*Willibrord, бл. 658 —7 листопада 739) — середньовічний бенедиктинський чернець, християнський місіонер, 1-й єпископ Утрехту в 695—739 роках. Відомий як «Апостол фризів». Святий Римо-католицької церкви.
| Вілліброрд | |
|---|---|
 | |
| Народився |
бл. 426 Нортумбрія |
| Помер |
466 Ехтернах |
| Поховання |
 |
| Країна | Нортумбрія |
| Національність | англи |
| Діяльність | католицький священник, місіонер, benedictine monk |
| Вчителі | Ecgberht of Ripond і Вільфрід Йоркський |
| Знання мов | англійська |
| Посада | єпископ Утрехту |
| Термін | 695—739 роки |
| Попередник | посаду засновано |
| Наступник | Вера |
| Конфесія | католицтво |
| Батько | Вілгілс |
Життєпис
Походив зі шляхетського англського роду. Син аристократа Вілгілса з Нортумбрії. Народився близько 658 року. У віці 7 років Вілліброрда було віддано до бенедиктинського абатства Ріпон, під опіку Святого Вілфріда. Після настання повноліття Віллброрд стає ченцем.
У віці 20 років (близько 678 року) відправився до абатства Ратмельсинги (тепер абатство Рат-Мелліфонт) в Ірландії, що на той час було одним з визначніших центрів богослов'я в Європі. Тут протягом 12 років удосконалював свою освіту під орудою Св. Егберта.
У 690 році увійшов до групи з 12 місіонерів, що відправлялися проповідувати ідеї християнства в королівстві Фризія. В цей час точилася війна між фризьким королем-поганином Радбодом і Піпіном II, майордома Франкського королівства. Разом з іншими місіонерами Вілліброрд дійшов до Утрехта, на шляхи проповідуючи та навчаючи християнству фризів.
Слідом за цим відправився до Риму. Тут папа римський Сергій I офіційно надав доручення Вілліброрду проповідувати християнство серед фризів, а також призначив першим Утрехтським єпископом. По поверненню заснував у Фризії багато церков та монастир в Утрехті, що став його кафедрою. В Ехтернасі заснував абатство, що з часом набуло значного піднесення.
Між 710 та 714 роками здійснив місіонерську подорож до держави Онгенда, конунга данів, проте там не здобув значних успіхів через опір знаті. Тому повернувся до Фризії. У 714 році хрестив Піпіна, сина франкського майордома Карла Мартела.
У 716 році колишній король Радборд, користуючись боротьбою за владу в Франкському королівстві, відновив свою владу на Фризією. При цьому знищив безліч церков. Втім Вілліброрд та Утрехт уціліли. У 719 році після загибелі Радборда та встановлення влади Карла Мартела у Фризії відновлюється місіонерська діяльність Вілліброрда. Останній доклав чимало зусиль задля відновлення христиняських громад та церков у Фризії.
Останні роки життя провів в Ехтернахі, де помер у 739 році.
Джерела
- Franz Flaskamp: Die frühe Friesen- und Sachsenmission aus northumbrischer Sicht. Das Zeugnis des Beda. In: Archiv für Kulturgeschichte, Bd. 51 (1969), S. 183—209.
- D. Ó Cróinín, 'Rath Melsigi, Willibrord and the earliest Echternach manuscripts', Peritia 3 (1984), 17–49
- Paul Dräger (ed.), Alkuin, Vita sancti Willibrordi; Das Leben des heiligen Willibrord (Trier: Kliomedia, 2008)